Розділ 56

Через 4 дні…

Сонце Іспанії нещадно сліпило очі Марини, вона прикривала долонею обличчя та дивилася на промені крізь пальці.

Сергій поїхав декілька днів назад, залишивши її в Марбель’ї. Тому вона насолоджувалася краєвидами Середземного моря на пляжі в суцільній тиші та спокої.

Аліна з Ігорем нарешті змогли провести час разом. Марині останнім часом стало краще, стан її здоров’я давав зрозуміти, що хвилюватися немає за що. А це означало, що подружня пара може спокійно побути наодинці.

Під теплими сонячними променями шкіра брюнетки набула красивого бронзового відтінку та привертала до себе увагу оточуючих. Засмага неймовірно їй личила. Ніби вона народилася з таким відтінком шкіри.

Оглядаючи свої руки оцінюючим поглядом, Марина почала наносити крем для засмаги на своє тіло.

- Тобі потрібна допомога?

Марина обернулася на чоловічий голос та застигла на місці.

- Ні, дякую, я можу і сама це зробити.

- Ти впевнена?

Чоловік підійшов та сів поряд із нею на сусідній лежак.

- Ти дуже гарна, я просто закохався в тебе з першого погляду, як тільки помітив.

- Справді? – Марина зобразила награне здивування та підкинула брови вгору.

- Так, - посміхнувся він.

Перед очима Марини засяяла його усмішка і вона відмітила про себе, що зуби у цього красунчика такі ж самі, як у коня. Брюнетка гидливо відвела погляд в сторону і продовжила наносити крем не звертаючи на нього ніякої уваги.

- Мене звати Павло, а тебе?

Вона зупинилася і наморщивши губи, підняла погляд до небес. Невже йому так важко зрозуміти, що їй не цікаве спілкування з ним?

- Марина, мене звати Марина.

- Чудове ім’я. марина означає «морська», - приємним тоном заговорив він.

- Так, я саме на морі і знаходжусь. Який чудовий збіг, - понуро мовила вона, закінчивши наносити крем на своє тіло.

- Ти не намазала спину. Дозволь я тобі допоможу.

Його рука обережно взяла тюбик із її руки, при цьому ніжно і як би випадково доторкнувшись до Марини. Вона затамувала подих від невдоволення, адже чудово розуміла наміри цього триклятого Павла.

Нанісши трохи крему на свою долоню, Павло обережно почав намазувати спину Марині, а її аж перекривляло від огиди. Він доторкався до неї так, щоб викликати в ній бажання, але не витримавши, Марина вскочила з місця, вихопила тюбик з його рук та ненависно мовила:

- Дякую, але не варто мене чіпати. Хочеш веселощів – шукай собі іншу партнерку, я тобі тут не товариш, зрозумів?

- Люба, що з тобою таке? – Посміхнувся він ніби не чувши її слова. – Ти занадто знервована, тобі треба розслабитися. Хочеш я зроблю тобі масаж? До речі, я професійний масажист, - зауважив він.

- Не потрібен мені твій масаж! Просто залиш мене в спокої, а більше я ні про що не прошу. Послуги масажиста мені не потрібні, - вона розслабилася та спокійно опустилася на лежак.

- Ти в цьому впевнена? Подумай краще, - звабливо прошепотів він над самим її вухом і Марина відчула, як теплі, оксамитові долоні лягли їй на плечі та чуттєво, але ніжно стискаючи їх, робили плавні рухи.

Від задоволення Марина прикрила очі.

Телефонний дзвінок, привів її до тями і вона швидко відкинула руки Павла зі своїх плечей. Дзвінок був від Сергія.

- Любий?

- Привіт Марино. У тебе все гаразд? – Запитав він, його голос звучав оптимістично та щасливо.

- Так, я зараз на пляжі. Аліна з Ігорем стрибають від щастя, що я не заважаю їм проводити разом свій час.

Зі слухавки почувся його тихий сміх.

- Я приїду через 2 дні. У мене для тебе гарні новини.

- Справді? Як все пройшло? – Запитала стурбовано.

Марина знала, що Сергій сумнівався в тому, що вона каже правду про дитину, але у неї не було абсолютно ніяких сумнівів на цей рахунок. Марина чітко знала, що чекала на дитину саме від Сергія, інтимної близькості у неї не було з іншим чоловіком. Але схоже, що сам Сергій думав інакше, хоч і не зізнавався в цьому.

- Я можу мати дітей. Все налагодилося, - відповів він.

Марина запищала від радощів.

- А ти сумнівався в мені. Не хочеш вибачитися переді мною?

- Я вибачусь, обов’язково, але коли приїду. Я повинен тобі дещо сказати і це не телефонна розмова.

Марина насупилася.

- Якісь проблеми з роботою? Тобі телефонував Річард?

- Ні, це не те про що ти подумала. Справа в іншому. Я все розповім при зустрічі, - швидко заговорив він. – Я кохаю тебе Марино, але мені вже треба йти. Поговоримо пізніше.

Не давши Марині змоги попрощатися, він скинув телефонний дзвінок. Вона незрозуміло декілька секунд вдивлялася у власний телефон, а потім поклала його в сторону.

- То був твій хлопець? – Поцікавився Павло.

Марина аж підстрибнула на місці від несподіванки, вона геть зовсім забула про те, що «масажист» все ще знаходився поряд із нею.

- Так, то був мій коханий хлопець, чоловік якого я обожнюю і він якого чекаю дитину, - гордовито мовила вона, задравши підборіддя.

Павло почав істерично сміятися.

Марина кинула на нього шокований погляд.

- У тебе істерика? – Запитала зовсім не по доброму, з неприємним виразом на обличчі вона.

- Вибач, - Павло давився від сміху. – Ви жінки такі вигадливі. Що хоч готові придумати, щоб тільки чоловік який не сподобався відвалив!

Очі брюнетки заблищали, але не від веселощів, а від образи.

- Пішов геть звідси. У мене є коханий чоловік, я не брешу тобі. Я вагітна від нього, про це я також кажу правду. А взагалі, знаєш що? – Вона говорила тихо та стримано. – Я не повинна виправдовуватися перед тобою та доказувати свою правоту. Ти для мене ніхто. І ще одне, - вона примружила очі до вузеньких щілинок, - тобі треба щось зробити зі своїми зубами, сходи до дантиста.

Марина швидко схопила свої речі та подалася геть.

- А що з моїми зубами?! – Запитав, вигукнувши їй у слід Павло та доторкнувся пальцями до своїх зубів.