Стукати в двері не хотілося зовсім, замість цього було велике бажання розвернутися та втекти геть. Серцем вона відчувала, що як тільки скаже Сергію про вагітність, він зразу ж покине її. Доки Марина збиралася з думками, двері каюти відчинилися прямо перед її носом. Перелякана, вона розгублено закліпала очима.
Блакитні чоловічі очі деякий час вивчали обличчя Марини, а потім він посміхнувся. Марина не відразу зрозуміла, що перед нею не Сергій.
- Оу, я… - Вона затнулась.
- Ти не схожа на офіціантку, - весело підморгнув їй чоловік.
З каюти почувся до болю знайомий голос Сергія:
- Кого там принесло Юро?
Юрій відступив в сторону і в полі зору семи чоловіків, які сиділи за столом з картами в руках, виникла Марина.
Сергій декілька секунд мовчки вивчав її, а потім мовив:
- В чому справа Марино?
- Ти потрібен мені, для розмови, - майже прошепотіла вона.
- Я зараз трохи зайнятий, як бачиш, - він багатозначно кинув погляд на карти.
- Повір розмова важлива.
Сергій зітхнув, але встав з місця.
- Поки що без мене, - кинув він своїм новим товаришам і попрямував до Марини.
Підіймаючись сходами на палубу, Марина відчувала, як все її тіло тремтить, а ще вона відчувала на своїй спині пильний погляд Сергія. Вібрації невдоволення так і летіли від нього, але він старанно тримав рот на замку.
- Тут можна знайти хоч якесь безлюдне місце? – Роздратовано мовила вона, озираючись навкруги.
- Ми в круїзі, на вечірці де багато гостей. Напевне ти вибрала невдалий час для серйозної розмови, - почула вона його голос за своєю спиною.
- Я сама це чудово розумію, можеш не філософствувати.
- Тоді може краще відкласти нашу бесіду до іншого разу? Коли час буде підходящий. Скажем, після вечірки, - мовив він і Марина розвернулася до нього обличчям.
Сергій стояв засунувши руки до кишень штанів та стомлено дивився на неї.
- Треба поговорити зараз Сергію.
- Що такого важливого стряслось, що ти відірвала мене від гри в покер? – Їдко запитав він.
Марина дивилася на нього не моргаючим поглядом.
- Ти можеш не говорити так?
- Як, Марино?
- Ти поводиш себе, як покидьок!
Сергій завмер.
- Он воно значить як, - тихо подав він голос. – Тоді як поводиш себе ти? Весь час, що ми знаходимося у цій триклятій Іспанії, тебе ніби підмінили. Ти не хочеш розмовляти зі мною, постійно ображаєшся, а тепер тебе шокує чому я такий?
- Вибач, - Марина потупила погляд переминаючись з ноги на ногу. – Я кохаю тебе і хочу розповісти тобі дещо важливе.
- Я теж кохаю тебе Марино.
Глибоко вдихнувши вона не мовила ні слова.
- Ну, говори. Я слухаю, - Сергій трохи нахилився вперед.
Марина вагалася, їй не подобався його тон і поведінка, але вона розуміла, що Сергій правий. Вона сама винна у такому ставленні до себе.
- Я… Я не можу. Вибач, що відволікаю тебе від твоєї життєво важливої гри, - збиваючись заговорила вона швидко.
Сергій дивився на неї, як на ненормальну.
- Знову починається? – Прищурився він.
Тільки но Марина хотіла відкрити рота для протесту, як їх відволікли. Незнайомий Марині чоловік підійшов до Сергія та щось прошепотів на вухо. Сергій посміхнувся та згідно хитнув головою.
- Ну так… Що? – Вся його увага знову належала Марині.
- Я бачу, що тобі не хочеться цієї розмови.
- Не верзи дурниць, до того ж, я не бажаю сваритися ні зараз, ні будь-коли іще. Ти знову почуваєш себе кепсько? Хочеш повернутися в номер готелю?
- Ні. Сергію я… У нас буде…
Вона не встигла договорити тому що їх знову перервали. На цей раз Сергій відійшов в сторону щоб поговорити.
Марина переминаючись на місці, розвернулася та підійшла до перил. У повітрі пахло морем і ще чиїмись французькими парфумами. Від концентрованого солодкого аромату запаморочилось в голові і Марина зморщила обличчя в огиді. Більшість запахів в період вагітності, викликали в ній справжню відразу. Дуже часто просто не вистачало свіжого повітря.
- Ну що, поговорила з ним? – Аліна опинилася поруч так несподівано, що Марина підстрибнувши на місці, приклала долоню до грудей.
- Ти мене налякала. Хіба можна так підкрадатися? – Нервово усміхнулася вона. – Я не встигла розповісти Сергію, нам весь час хтось заважає. Може розказати завтра?
- Як хочеш, це ваші справи. Просто ти і так довго тягла з цим.
- Знаю, але що тепер поробиш? – Марина сильно стиснула руками перила та поглянула в нічну темряву.
- Сергій йде сюди, - повідомила Аліна, багатозначно поглянувши на подругу, після чого зникла з поля зору.
Теплі руки коханого чоловіка обійняли її за талію та притиснули до себе. Марина відчула могучі груди Сергія своєю спиною, а потім дотик його губ до її шиї.
- Я хочу знати причину твоєї скаженої поведінки кохана. Ти про це хочеш поговорити чи не так? – Прошепотів він їй в потилицю.
Марина відчувала жар його подиху у своєму волоссі.
- Так, ти вгадав, - прошепотіла вона і повільно розвернулася до нього. – Сергію, я вагітна.
Спочатку він отетеріло дивився на неї, потім відмер та відступивши на крок, поглянув з недовірою.
- Як це вагітна? – Шоковано запитав він.
- У нас буде дитина. Ти станеш татком, - не менш отетеріло відповіла Марина.
- Хмм, - Сергій почухав великим пальцем за вухом.
- Ти в шоці? Я теж, але це правда. Я не брешу тобі. Саме через вагітність я і поводжу себе неадекватно, вибач за це. Я хотіла тобі розповісти, але не наважувалася.
- Як давно ти про це дізналася? – Примружив він очі.
- Коли потрапила в лікарню. Аналіз моєї крові показав що…
- Я зрозумів, - швидко перебив її він. – І ти хочеш сказати, що це моя дитина, - констатував він.
- Звісно твоя, а чия ж іще?!
Такого обурення Марина ще ніколи не відчувала. Коли Сергій посварився з нею через балачки на рахунок весілля, їй не було так боляче, як зараз.
#3811 в Любовні романи
#1747 в Сучасний любовний роман
#1018 в Жіночий роман
Відредаговано: 27.02.2022