Розділ 51

Коли Марина знову поглянула на Аліну, вона ніяк не могла зрозуміти, які емоції відображаються на обличчі подруги. Але факт того, що подруга була в шокованому стані від Марини не приховався і вона знову відвернулася.

Аліна стояла наче вкопана, забувши всі слова зі свого лексикону, а горло стиснув невидимий спазм. Тепер їй стала зрозуміла поведінка Марини останнім часом. Аліна мовчки проковтнула слину і теж вхопилася за перила, схоже ноги її не тримали зовсім.

- Марино… Ти в цьому впевнена? – Дещо охриплим голосом запитала вона.

Марина помовчавши декілька секунд, мовила:

- Впевнена Аліно. У мене були підозри, але я ніяк не могла наважитися пройти тест.

- Марино ти що?! Як так можна? – Очі подруги зараз нагадували великі, круглі блюдця. – Вагітність – це дуже велика відповідальність, а ти віднеслась до цього дуже інфантильно! Ти повинна була зразу пройти тест і поговорити з Сергієм, якщо б твої підозри підтвердилися.

- Мені було страшно.

- Я розумію, - зітхнула Аліна. – Але час іде, він не стоїть на місці. Ти що, хотіла дочекатися доки в тебе стане видно живіт і тільки тоді йому все розповісти?! – З викликом запитала Аліна, а потім різко затнулася. – Чи батьком дитини може виявитися хтось інший? – Завмираючим голосом додала запитання вона.

- Батько моєї дитини Сергій, - з натиском мовила Марина.

- Справді? Ти впевнена в цьому? – Аліна скептично підняла брову.

- Не роби з мене повію. Я ніколи не зраджувала своєму коханому, - в голосі Марини чувся метал.

- Я пам’ятаю, як ти задивлялася на красунчика в готелі… А ще той випадок на пляжі.

- Аліно, задивлятися на когось і зраджувати – це зовсім різні речі. Прошу не переплутувати і не зрівнювати.

- Але в той вечір на пляжі, ти була готова переступити ту саму риску, - прошипіла Аліна і уже спокійно додала, – ти повинна розповісти Сергію. Таку таємницю не можна приховувати від нього.

- Я знаю, - погодилася Марина. – Я чому й заговорила з ним про наше весілля… Ти знаєш, як він відреагував. Мені здається, що я не потрібна йому для постійного життя. Можливо він шукає інші варіанти, а я лише запасний аеродром. – Марина говорила зовсім тихо, але чітко. – Коли ви відвезли мене до лікарні, лікар підтвердив мою вагітність. Але в мені ще теплілась надія, що він міг помилитися, тому я пройшла тест. Знаю це безглуздо, адже лікарі ніколи не помиляються в таких випадках і тест мені був не потрібен, але все ж таки, я пройшла його.

- Тест звичайно ж показав дві риски, - із розумінням всієї ситуації видихнула Аліна.

- Так, дві риски.

- Вагітність – це не катастрофа Марино.

- Вагітність катастрофа, якщо ти не потрібна чоловікові від якого чекаєш дитину! – Наголосила брюнетка.

- Марино, Сергій просто ще не готовий піти на одруження, але це не значить, що він не кохає тебе. До того ж, твоя вагітність все міняє. Я впевнена, що коли він дізнається, то буде від щастя носити тебе на руках.

- Не знаю Аліно. На розмови про шлюб Сергій реагує негативно, а на мою вагітність взагалі незрозуміло, що він скаже.

- Може ти і права, але він точно не стане кидати тебе. Сергій чудовий чоловік, просто ти всіх допекла своєю поведінкою, своїм самопочуттям. Ти повинна поговорити з ним. І чим швидше ти це зробиш, тим краще. Досить вже тягнути це знання лише на своїх плечах, він батько і він має право знати, - Аліна говорила рішуче та впевнено.

Марина осмикнула свій сарафан та з висоти свого зросту поглянула на подругу.

- Як гадаєш, коли саме я повинна зіпсувати йому настрій, зараз чи завтра?

- Краще раніше, - слабо усміхнулася Аліна.

- Мені лячно.

- Не треба Марино. Ситуація і справді серйозна, досить вже тягнути кота за хвоста. Ти і так занадто довго це робила, - сказавши це, Аліна міцно обійняла подругу і відсторонилася. – Я бажаю тобі удачі та побільше сміливості. А тепер… Іди.

- Може краще почекати до завтрішнього дня? – Зробила останню спробу Марина на максимум розтягнувши губи, але не в усмішці.

- Іди! – Голосно повторила Аліна, розвертаючи Марину та підштовхуючи вперед.

- Добре. Добре, я піду, - Марина декілька разів згідно хитнула головою, а потім ступила крок від перил.

Сергія в полі зору не виявилося. Марина ходила між людьми, котрі танцювали, веселились та просто вели свої бесіди. Ігоря вона помітила в кінці пароплаву біля самих перил, він пив шампанське та розмовляв із якимось чоловіком. Глибоко вдихнувши, вона пішла в його напрямку. Ігор не спочатку звернув на неї увагу, продовжуючи свої розмови. Зупинившись поряд, вона нерішуче стала чекати доки він помітить її присутність сам. І він помітив.

- Марино, - широко посміхнувся він. – Шукаєш Сергія?

Брюнетка декілька разів розгублено моргнула очима.

- Ти читаєш мої думки? Чарівник! – Зобразила вона веселий сміх.

Посмішка Ігоря стала ще ширшою.

- Так мене іще ніхто не називав. Дякую Марино.

- З тобою можна поговорити? – Запитала вона і поглянувши на його співбесідника, додала, - наодинці.

- Так, звичайно, - легко потиснув він плечами.

Вони відійшли в сторону і Марина важко зітхнула.

- Ігоре, я вагітна.

Його очі на мить розширилися, а потім на обличчі з’явився веселий вираз.

- Від мене? Коли це я встиг?

- Не смішно, - міцно стиснула зуби вона. – Батько дитини Сергій.

- Звичайно, а хто ж іще! – Потиснув він плечами. – Я вітаю тебе. А чому ви не сказали про це раніше?

- Про мою вагітність знає лише Аліна і тепер ти. Сергію я ще нічого не говорила.

- Добре, - шоковано пробурмотів розтягуючи слово він. – А чому ти мені про це говориш, а не йому? – Підняв брови Ігор.

- Я не знаю. Просто ніяк не можу наважитися зробити це. Скажи Ігоре, знаю, що в минулому ми з тобою погано поладили… Сергій все ще кохає мене? - Вона кинула на нього обережний погляд.

Ігор зітхнув.