Розділ 47

- Я не розумію тебе Сергію. Ми кохаємо одне одного. Так в чому справа?

- Я буду відвертим з тобою. Я дуже тебе кохаю, але думаю я ще не готовий вивести наші відносини на такий рівень.

Марина підкинула брови вгору.

- Ти мене засмучуєш, - ледь вимовила вона.

Марина обережно вивільнилася з його обіймів та мовчки попрямувала знову до перил, де стояла Аліна. Зрозумівши, що зробив велетенську помилку Сергій важко видихнув повітря.

Сонце несамовито припікало. Промені були не такими палючими, як в середині дня, але тепловий удар можна було отримати спокійно.

На яхті грала весела музика. Під ритми танцю, Марина поглинала одне мартіні за іншим. Під дією тепла, алкоголь вдарив в голову і перед очима все почало розпливатися. Піднявши руки вгору та весело викрикнувши, вона залізла на перила, похитнулася та зникла за бортом.

Спочатку Аліна не відразу зрозуміла, що сталося, але коли отямилася, було вже пізно – Марина впала в воду.

- Марино! – Вигукнула вона та стрімголов кинулася туди де ще декілька секунд назад стояла її подруга.

Ігор з Сергієм швидко опинилися поряд.

Море було спокійним, а от Марини ніде видно не було.

- Я за нею! – Ігор вже збирався скинути з себе білу футболку, але Сергій зупинив його.

- Я сам.

Навіть не роздягаючись, він перемахнув через перила та стрибнув у воду. Блакитна товща води огорнула Сергія з усіх боків, він відкрив очі і помітив її. Марина поступово йшла на дно. Швидко зреагувавши, Сергій поплив у її напрямку, обхопив рукою за талію та почав спливати на поверхню.

- Де ж вони? – Занепокоєно мовила Аліна.

Саме в цю мить голова Сергія випірнула на поверхню, він тримав непритомну Марину у своїх руках.

Сувмісними зусиллями (допомагав навіть капітан) вони підняли Марину на борт. Аліна по перед батька впекло, відштовхувала всіх руками щоб зробити подрузі штучне дихання.

- Один… Два… Три…

Марина не реагувала.

- Раз… Два…

Почувся гучний кашель, Марина важкими, різкими поштовхами відкашлювала воду з легень.

- Фух, ну слава тобі господи, - перевела подих Аліна та сіла на колінах випроставши руки.

- Сонечко, - Сергій обійняв Марину, котра ледве могла ворушитися.

- Комусь потрібно було менше пити, - слабо розсміялася вона, перед очима у Марини пливло.

Аліна стукнула себе по лобі долонею і мовила:

- Це не смішно Марино. Не намагайся жартувати в такий момент.

- А чому б ні? – Щиро здивувалася вона та спробувала сісти.

Сергій підтримував її за руку, коли допомагав піднятися на ноги. Свідомість зробила різкий кульбіт і Марину трохи занесло, але впасти їй не вдалося, Сергій міцно обіймав свою кохану.

- Як ти себе почуваєш? – Занепокоєно запитав Сергій.

- А тобі чи не все рівно? – Дала вона різку відповідь, до країв наповнену отруйним сарказмом.

Очі Ігоря полізли з орбіт. Аліна шоковано роззявила рота, а Сергій незрозуміло декілька разів моргнув.

- Марино! – Аліна дивилася на подругу максимально обурено. – Сергій хвилюється за тебе. Чому ти так себе поводиш?

Ситуацію вирішив врятувати Ігор.

- Я думаю Марині потрібно в лікарню, - подав голос він, провівши долонею по своєму волоссю.

- О ні, ні, це зайве, - наморщилася Марина.

- Думаю Ігор правий, треба щоб тебе оглянув лікар, - мовила Аліна і поглянула на розгубленого Сергія.

Характерний аромат стерильності вдарив в ніздрі. Трійця сиділа в коридорі та чекала доки Марину огляне лікар.

- Ваші стосунки дали тріщину? – Нерішуче запитала в Сергія Аліна.

- У кожної пари бувають такі періоди, головне здолати їх і все буде добре. Врешті решт, я сам винен, що Марина так поводить себе.

- Не говори дурниць друже. Ти не повинен йти проти себе, - заперечив Ігор. – Бажання шлюбу повинно виражатися з обох сторін, а не з однієї. Якщо ти зараз проти власної волі погодишся на одруження, то виходить, що ти підеш у неї на поводу. Навряд ти будеш щасливим в такому випадку.

- Ти правий, та і є. мені здається, що вона ненавидить мене.

- Ну то й нехай. От побачиш, її попустить, - відмахнувся Ігор.

- Можете одягатися, - закінчивши огляд, мовив лікар.

- Зі мною все добре? – Запитала Марина одягаючи топ.

- Дочекаємося аналізу крові і тоді будемо знати точно, - показав зуби в усмішці лікар. – Чекайте в коридорі. Аналізи скоро будуть готові.

Усмішка лікаря винятково Марині, була схожою на собачий оскал. Неприємним чоловіком він їй здався і вона поспішила покинути кабінет.

- Ну що там Марино?

Аліна швидко вскочила з місця, коли подруга доволі гучно гепнула дверима кабінету. Сергій навіть не поворухнувся, не хотів знову нарватися на чергову порцію злоби своєї подружки.

- Все гаразд. Тільки дарма час згаяли по дорозі сюди, - потиснула вона плечами. – Скоро будуть готові аналізи крові і ми зможемо піти з лікарні.

Марина обійшла Аліну, Ігоря та сіла поряд з Сергієм.

- Вибач мене…

Сергій мовчав, а потім мовив:

- Це я повинен вибачитися перед тобою.

Марина посміхнулася та приклала долоню до його щоки.

Приблизно через пів години на горизонті показався лікар, його обличчя виражало занепокоєність, а між бровами залягла помітна складка.

- Марино… Пройдіть до мого кабінету, ваші аналізи готові.