Розділ 42

Очі Сергія весело заблистіли.

- Ну ти придумав, що розповісти та ще й при Марині. Мені тепер соромно перед нею. Дякую тобі друже!

Всі розсміялися, а Ігор поплескав товариша по плечу.

- Я думав у вас двох немає секретів одне від одного, - жартівливо зауважив Ігор.

- А їх і немає, - потиснув плечами Сергій.

Готель знаходився неподалік від моря, тому до пляжу компанія спокійно вирішила прогулятися пішим ходом.

Аліна одягла на себе простору, коротеньку сукню та босоніжки на пласкій підошві, а от марина навпаки: вона йшла босоніж, а з одягу на ній був лише купальник та парео зав’язане навколо стегон. Чоловіки, які йшли їм на зустріч, так і оберталися щоб поглянути на неї, а один молодий хлопець навіть отримав пощіччину від власної дівчини за те, що посмів дивитися на Марину.

Аліна не стримала сміху, коли помітила це.

- Мені його шкода.

- Ти про кого? – Марина розгублено заозиралася довкола.

Сергій з Ігорем теж сміялися, схоже тільки Марина не помітила, як поплатився той хлопчина за свою цікавість.

- Ви чому смієтеся? – Марина зобразила обурення, бо ніхто не став їй нічого відповідати.

Сонячний пляж майже пустував, ще було доволі рано, тому люди не встигли заполонити собою кращі місця біля моря. Безкрайнє небо радувало око прекрасною блакиттю на якій не було жодної хмаринки.

Марина підійшла до моря та опустила босу п’яту в воду, здавлено охнула та забрала ногу назад. Позаду почувся сміх і вона обернулася.

- Море тепле, спробуй зайти далі, - Сергій зупинився поряд із нею. – Чи тобі допомогти?

Чомусь ця простенька фраза здалася Марину напрочуд небезпечною і вона звузила очі до маленьких щілинок.

- Це не та справа у якій мені потрібна твоя поміч, - тихо мовила вона і відступила на один крок від усміхненого Сергія.

Щось їй не подобалося в його хитрій посмішці.

- А я думаю потрібна! – Голосно пролунало десь збоку і Марина відчула, як хтось налетів на неї та схопивши сильними руками за талію, підняв вгору.

Брюнетка почала гучно верещати, коли Ігор закинув її на плече та мерщій побіг у воду. Шумний всплеск води і крики Марини втонули під спокійною гладдю води. Шум моря надавив на вушні перетинки, коли Марина пірнула з головою. На якусь мить вона відкрила очі, прозорість води вражала, але легені почало пекти від нехватки повітря і вона швидко випірнула на поверхню.

Сплюнувши воду, вона помітила поруч з собою голову Ігоря, котрий був занурений по самого носа.

- Ти що геть з глузду з’їхав?! Прокляття, Ігоре! – Заверещала вона та з веселим писком почала бризкати на нього водою.

- Зате весело! – На його обличчі була широка посмішка.

Марина пищала та голосно сміялася, продовжуючи з Ігорем бризкати одне на одного водою.

Сергій задумливо спостерігав за ними з берега, усміхнувся та поглянув на Аліну котра розмістила на червоному простирадлі. Сукню вона скинула, світле волосся підібрала вгору і тепер виглядала ніжно та тендітно.

Він підійшов до неї та подав руку.

- Ходімо?

Поглянувши на велику долоню Марининого обранця, Аліна з сумнівом закусила нижню губу.

- В чому справа? – Насупив брови Сергій.

- Ну… - Обличчя Аліни стало червоним наче стиглий томат. – Мені не бажано плавати, але я можу… Добре, що у нас жінок навіть на такі випадки є безліч ідей для того щоб врятувати ситуацію.

Сергій незрозуміло дивився на неї і вона відмахнулася рукою.

- Не звертай уваги, - видихнула вона та взяла його за долоню.

Червоний купальник Аліни став кольору темної черешні, коли вона занурилась у воду.

- Ого, - здивовано мовила вона. – Прохолодно.

- Не вигадуй, море тепле, - невимушено відповів Сергій і вони попливши в сторону Марини та Ігоря.

Помітивши кожен свою пару, вони об’єдналися: Аліна з Ігорем, Марина з Сергієм.

- Ти скучила за мною? – Прошепотів Сергій не зводячи погляду з її очей.

- Так.

- Добре.

Марина відчула, як під водою його рука легенько доторкнулася до її ребер та повільно почала рухатися по талії до стегна. Мурахи моментально рознестись по тілу.

- Ти замерзла.

- Ні, справа в іншому. Ти на мене так впливаєш, - прошепотіла тепер вона і опустила погляд на воду.

Море було кристально чистим. Марина бачила в ньому власне відображення ніби у дзеркалі. Перед її очима була рука Сергія, яка невпинно рухалася під водою і тепер прослизнула їй під трусики. Марина здавлено охнула, підняла погляд на його обличчя та сильно обхопила Сергія руками за шию.

- Бачу, що тобі подобається, любове моя, - Сергій не відводив він неї закоханого погляду, насолоджуючись реакцією коханої.

- Бачу, що тобі подобається знущатися наді мною, - у відповідь кинула вона.

- Мені подобається грати. Знущатися? Ні в якому разі, - зауважив він.

- Нам треба було одружитися, - з гіркою усмішкою на губах мовила вона.

- Одружитися?

- Так, саме одружитися, - Марина повільно розтягувала кожну букву слова «одружитися». – В такому випадку, ми могли б теж проводити свій медовий місяць в Іспанії.

Марина поглянула на Аліну з Ігорем і притиснулась щокою до грудей свого коханого.

- Ми проведемо наш медовий місяць де захочеш, Марино.

Вона відсторонилася та зазирнула прямо в очі.

- Медовий місяць? Щось я не бачу обручки на своєму пальці. Не пригадую щоб ти ставав на одне коліно та зробив мені пропозицію, - вона помахала правою рукою (на якій повинна була б красуватися золота обручка) перед його носом і робила це Марина, дуже демонстративно.

- Марино… - Сергій перехопив її руку та поцілував тильну сторону долоні, але замовк.

- Що? – Вона витягла губи в трубочку та з викликом дивилася на нього. – Ти взагалі збираєшся робити мені пропозицію?

Сергій декілька разів розгублено моргнув.

- Так, так звичайно.

- Так, звичайно? – Сердито підняла вона брови. – Це все, що ти можеш мені сказати?