Розділ 40

- Ох, яка краса! – Із суцільною насолодою видихнула Марина та впавши спиною на ліжко, потягла слідом за собою Сергія, котрого тримала за руку. – Я не бажаю іншого раю! Мені цілком достатньо і цього.

- А в твоєму раю є місце для мене? – Інтимно прошепотів в губи коханій Сергій.

- Для тебе – так, - Марина міцно обійняла його за шию та притислася губами до його губ.

Стукіт у двері перервав приємний момент.

Марина швидко сіла на місці та осмикнувши одяг піднялася і пройшла до дверей. Відчинила. На порозі стояла Аліна.

- Аліно? – Марина здивовано поглянула на подругу усміхаючись.

- Можна тебе на декілька хвилин? І вибач, що відволікаю.

- Не страшно, - відмахнулася брюнетка та закривши за собою двері, опинилася в коридорі. – Що трапилося?

- Ходімо в інше місце. Ігор саме приймає душ, тому у мене є декілька хвилин, - Аліна взяла Марину під руку і вони попрямували по довгому коридору.

Із сусіднього номеру показався чоловік років 30-ти, із чорним волоссям та смаглявою шкірою. Марину здивував світло-блакитний колір його очей, який сильно вирізнявся на фоні його тіла.

- Ух, який красунчик, так би і вхопилася за нього, - нахилившись до Аліни, прошепотіла у вухо вона.

- Марино, у тебе під боком не менш гарний чоловік, тому не верзи дурниць, - усміхнулася вона.

- Та готі тобі, вже й помріяти не можна! До того ж, я не одружена з Сергієм.

- Так, але навряд Сергію сподобається, що ти задивляєшся на когось крім нього, - попередила Аліна.

Марина пирхнула від невдоволення.

Смаглявий красунчик зустрівся поглядом з Аліною і та поспішно відвела очі в сторону.

- Здається він латино-американець, - зробила власний висновок Марина, дивлячись чоловікові в слід.

- Схоже на те.

Коридор вивів їх на великий балкон з виглядом на місто. Кругом були квіти та морський пейзаж попереду. Блакитне небо зливалося з горизонтом і було геть не зрозуміло де закінчуються небеса, а де починається водяна гладь моря.

- У мене така халепа, - Аліна сперлася руками на білі перила.

- Говори, не тягни кота за хвіст.

- Мій медовий місяць почався не з того…

- Ти про що? – Насупила брови брюнетка. – Невже з Ігорем посварилися?

- Та ні. – Відмахнулася вона. – У мене почалися критичні дні.

Декілька секунд Марина просто вдивлялася в свою кращу подругу, а потім зірвалася приступом нестримного сміху.

- Це не смішно Марино!

- Вибач, - мовила крізь сміх брюнетка. – Що? Критичні дні? Напевне ти встала вранці не з тієї ноги подруго.

Аліна зітхнула і Марина швидко заспокоїлася та мовила:

- Ігор знає?

- Так, я повідомила йому.

- І?..

- Що «і»? – Різке роздратування промайнуло в голосі Аліни. – Він не сердиться. Навпаки… Сприйняв новину спокійно.

- Добре, - підвела зрозумілу тільки для неї самої риску Марина. – Ну, я не знаю, що тут можна зробити. Доведеться чекати їхнього закінчення.

- Мені щастить, - розчаровано подала голос Аліна. – Як же мені щастить, - на цей раз голосі почулися сльози.

- Ооо, - Марина ніжно обійняла подругу, притиснула до себе та заспокійливо погладила по голові. – Все добре, це не кінець світу. Ой, - вона різко підняла голову та вперлася в щось поглядом.

Аліна теж поглянула туди і зрозуміла, що Марина дивиться не на «щось», а на когось. Той самий смаглявий латино-американець, вийшов на балкон та ставши неподалік, дістав із пачки сигарету і підпалив запальничкою.

- Пфф, Марино, - стомлено, але не приховуючи посмішки тихо мовила Аліна.

Красунчик поглянув на подруг та коли відвертав обличчя від них, на його лиці розквітла посмішка, бо Марина на всю ширину рота показувала в усмішці зуби.

На балкон вискочила висока брюнетка та підбігла до нього. Вона щось швидко говорила на іспанській мові так, що слова майже зливалися в одне ціле. Наступної миті, красунчик її поцілував і посмішка Марини розчаровано зблідла.

- Ну от, - Марина розчаровано дивилася їм у слід – парочка в обіймах одне одного покидала балкон, - красунчик зайнятий.

- А ти що думала, він тут один? – Пирхнула від сміху Аліна. – Поряд з гарними чоловіками завжди крутяться молоді дівчата.

- А ти бачила її фігуру? Прокляття! Через таких, як вона у таких, як я з’являються комплекси неповноцінності! Тіло тієї дівиці – моя мрія.

- Марино, ти нічим не гірша.

- Авжеж! Ти говориш це тільки для того, щоб мене заспокоїти.

- Я говорю правду, - розсміялася Аліна.

Вони з Мариною покидали балкон. Опинившись в коридорі, подруги наткнулися на Сергія, котрий ледь не збив їх з ніг.

- Ось ви де! – Полегшено видихнув він. – Я не можу передати, що собі по на придумував. Ти пішла і навіть не сказала куди.

Марина спреснула долонями.

- Ну куди б я могла подітися, ти такий дивний.

- Немає нічого поганого в тому, що Сергій хвилюється за тебе Марино, - на її імені Аліна поставила явний наголос з натиском.

- О, так! Я вже могла бути на кордоні Іспанії по дорозі в Марокко, а ти мені все зіпсував, - жартівливо мовила вона та доторкнулася рукою до його щоки.

- Я б не відпустив тебе одну, як бачиш, я піймав тебе ще в готелі.

Аліна зрозуміла, що пора повертатися до свого номеру. Вона усміхнулася, коли помітила руки Сергія на Марининій талії і тихенько пішла геть.

В номері було тихо, напевне Ігор ще приймав душ. На носочках підійшовши до дверей, вона почала прислухатися до шуму води, але по той бік була суцільна тиша.

- Що ти там почула?

За спиною пролунав тихий голос Ігоря і Аліна підстрибнувши на місці, стрімко розвернулася.

- Ігоре! Ти налякав мене! – Вона притиснула стиснутий кулак до грудей, часто дихаючи.

- Вибач, я не хотів.

Він був повністю оголений. Погляд Аліни так і прикипів до його неприкритих стегон. Губи дівчини пересохли і вона провела по ним вологим язиком. Ігор саме витирав краплини води зі своєї руки. Прямо на очах у Аліни, одна краплина впала з його чорного волосся прямо на груди  та скотилася вниз по чітких кубиках пресу.