Розділ 39

В приміщенні готелю було прохолодно та пахло квітами. Марина з Аліною швидко переглянулись, коли опинилися серед стін із червоного дерева, хол був просторий та світлий, а під самою стіною, якраз напроти входу, розташувався ресепшен.

- Чарівно, - Марина придирливо оглянула все довкола, схоже хол готелю не викликав в ній вселенського захвату.

- А мені подобається, - мовила Аліна та поглянула на Ігоря котрий разом із Сергієм вели бесіду на ресепшені.

- Я не сказала, що мені не подобається! – Зауважила Марина схиливши голову набік.

Сергій несподівано опинився поряд та притягнув Марину до себе за талію. Вона зіткнулась із пронизливим поглядом його очей. Жар нестримного бажання опалив її так різко, коли його рука лягла на її поясницю, що у Марини перед очима все потемніло. Декілька раз вона швидко моргнула, проганяючи помутніння.

- Сергію! – Видихнула вона важко.

- Марино, - відлунням повторив він.

Вона деякий час просто дивилася Сергію в очі, не в силах відвести погляд. Велика пауза, незручна заминка. Аліна гучно прочистила горло, ледь не червоніючи від сорому, що знаходиться поряд із ними.

Сергій отямився першим:

- Аліно… Вибач.

- Все гаразд, - Аліна вимушено відвела погляд в сторону, а потім піднявши очі на Марину, жартівливо мовила, - і в кого із нас тут медовий місяць?

Марина не стримала усмішку.

- Вибач, ми не хотіли… - Вона затнулася.

- Та годі вже вибачатися! – Гаркнула вона і швидким кроком попрямувала до свого чоловіка. – Ігоре?

- Зараз люба, одну хвилину, - поглянув він на Аліну та продовжив розмову з адміністратором готелю.

Марина кепським поглядом дивилася на свою подругу, вперши руки в боки.

- Що з нею таке?

- Не маю уявлення, - потиснув плечами Сергій.

Після не довгої бесіди, Ігор повернувся до Аліни, широка посмішка щастя виникла на його обличчі.

- Припини так посміхатися! – Просичала Аліна.

- Ти злишся, чому? – його руки ковзнули по її талії, коли він заговорив.

Аліна сердито засопіла, але замість відповіді мовила:

- Коли нас відведуть в номер?

- Зараз же, - невимушено відповів він та махнув рукою швейцару.

Довгий вузький, як здалося Аліні, коридор вів їх до номерів класу люкс, котрі знаходились поряд один з одним. Ігор йшов поряд із нею, Сергій з Мариною на декілька кроків були позаду.

Аліна обернулася.

Сергій обіймав Марину за талію та щось шепотів на вухо, доторкаючись губами до її щоки. Марина у відповідь тихо, але весело сміялася. В якусь мить Сергій поцілував Марину в куточок губи і Аліну від побаченого прострелило обурення.

Вона різко обернулася назад і почала дивитися швейцару у спину. Ігор йшов поряд, тримаючи свою руку на її талії та не звертав на Аліну ніякої уваги.

Марина з Сергієм добре закарбувалися перед її поглядом, тепер Аліна відчувала тільки злість. Медовий місяць має бути щасливою подією, а не навпаки! Схоже Аліна не дізнається, як це радіти кожному проведеному в Іспанії дню.

Швейцар зупинився.

- Ключі від вашого номеру, 418, - він вручив ключ-карту Сергію. – Ключі від вашого, 419, - Ігор прийняв в руку ключ та хитнув головою.

- Наші номера гарні? – Голосно запитала Марина у швейцара.

- Кращі в готелі, - засяяв він білими зубами.

- Добре! – Окрилена щастям Марина підстрибнула на місці, чим ледве не довела Аліну до сказу.

Коли двері номеру відчинилися, Аліна поперед батька в пекло залетіла до середини та оглянулася.

- Мені потрібна ванна!

- Наступна кімната, двері з правого боку, - учтиво відповів швейцар.

Ігор нагородив його хорошими чайовими і служитель готелю усміхнено покинув номер.

Аліна заскочила до ванної та з пересердя гепнула дверима.

«Та що з тобою таке?!» - Гаркнула подумки сама на себе вона. – «Заспокойся!».

- Аліно, все гаразд? – Ігор легенько постукав у двері пальцями тильної сторони руки.

Вона обперла руки на раковину із золотистим краном і мовила:

- Так, зараз вийду.

Нестерпний біль спицею пройшов крізь низ її живота, Аліна зігнулася навпіл та здавлено замичала. Піднявши погляд у дзеркало, на її обличчі відобразився справжній відчай. Тепер вона розуміла чому сталася така переміна настрою.

- Прокляття, - тихо видихнула вона.

Через хвилин 15, Аліна не рішуче вийшла з кімнати, Ігор повністю приготувався для того щоб прийняти душ.

- Як вода? – Запитав він.

- Тепла.

Теплі губи доторкнулися до її скроні.

- Ігоре… - Аліна відсторонилася та поглянула в його очі. – Мені не зручно про таке говорити, але…

- Що, «але»? – Вигнув брову він.

- У мене почався місячний цикл, - після сказаного вона міцно зціпила зуби, очікуючи почути нецензурну лексику із вуст свого коханого, але послідувало мовчання і Аліна обережно підняла на нього погляд, котрий перед цим, від сорому опустила на підлогу.

Ігор ніжно посміхався.

- Аххх, так, я все розумію. Не хвилюйся кохана, ми знайдемо чим себе зайняти в плані романтики, - він легенько доторкнувся кінчиками пальців до її обличчя та ніжно провів по підборіддю.

- Чому ти посміхаєшся? – Здивовано запитала вона. – Я думала, що це споганить твій настрій.

- Ні, ти помилилася.

Ігор нахилився, поцілував її в губи та повільно попрямував до ванної кімнати. Дивлячись йому в слід, Аліна полегшено видихнула та посміхнулася.