Розділ 36

Кривий Ріг. Україна.

- Аліно, сонечко прокидайся.

Ігор сидів навшпиньки біля Аліни, котра мирно спала у їхньому ліжку. Вона не відреагувала на його слова, коли він покликав її вперше, не відреагувала і вдруге. Врешті решт, Ігор обережно, кінчиками пальців, пройшовся по її плечу легкими дотиками та доторкнувся до кінчика Аліниного носа. Вона заворушилася. Сонно, ніби крізь велику лінь смикнула підборіддям та продовжила лежати із заплющеними очима.

Ігор посміхнувся спостерігаючи за нею.

- Аліно прокинься, годі спати, - прошепотів він в саме її вухо, низько схилившись над нею.

- Ммм, - промичала вона, неохоче відкрила очі та різко примружила очі від яскравих ранкових сонячних променів.

- Ну нарешті, - полегшено видихнув він та погладив рукою її волосся.

- Котра година? – Ледь вимовила вона борючись із широкими позіханнями.

- 7:30.

- Що? – Аліна різко сіла в ліжку. – Чому ти будиш мене так рано?

- Я збираюся в офіс, але не можу поїхати доки не скажу тобі гарну новину.

Обійнявши себе руками, Аліна сіла в позу лотоса та пильно поглянула на Ігоря, демонструючи всю свою увагу.

- Я слухаю.

- Я хочу поговорити з тобою про наш медовий місяць, якщо ти не проти? – Він допитливо підняв одну брову.

Аліна розсміялася.

- Звісно я не проти. До того ж, на цю тему давно треба було поговорити. Після весілля пройшло вже декілька днів.

- Так, я знаю, - стверджувально хитнув головою він. – Я владнав усі важливі справи на роботі, сьогодні залишилося поставити два останніх штриха і все буде ідеально.

- Ну так… - Аліна невимушено почухала праву руку, ніби не знала куди подіти ліву.

В очікуванні вона поглянула на нього.

Ігор відкрив шухляду та дістав звідти дві листівки, як спочатку здалося Аліні. Він протягнув їх їй.

- Що це?

Дещо насупивши брови, вона взяла листівки, а коли роздивилася їх, брови дівчини підстрибнули вгору. Вона швидко поглянула на Ігоря, очі заблистіли від радощів.

- Іспанія? Ти хочеш щоб ми провели наш медовий місяць в Іспанії?!

- Так, чому ні?

- О господи, Ігоре! – Вигукнула вона та кинулася з обіймами на його шию.

- Тобі подобається?

Аліна на мить відсторонилася та смішно скрививши обличчя, мовила:

- О ні! Що це, Іспанія? Невже ти повезеш мене на сільські канікули? Я думала, що заслуговую кращого, - жартівливо пробубоніла вона і розсміялася. – Звісно мені подобається! Про краще я і не мріяла. Чомусь я вважала, що ти будеш більш банальним.

Ігор здивовано кліпнув очима.

- Банальним?

- Так, саме банальним. Я думала про поїздку в Париж, Ейфелеву вежу та круасани! Думала, що ти відвезеш мене саме туди, але ти перевершив всі мої сподівання. Іспанія – хто б міг подумати! Дякую любий! – Вона знову міцно обійняла його за шию.

Дивлячись на квитки, які тримала в своїх руках, Аліна мовила:

- Марбел’я… Щось новеньке. Я про таке місто нічого не чула.

- Середземне море та теплий клімат – неймовірно тобі личитимуть, я в цьому більше ніж впевнений, - усміхнувся він.

- А смачна піцца, як в Італії там є?

- Думаю так. Скоро сама дізнаєшся, коли ми прибудемо туди, - хитро примружив очі Ігор. - Тобі подобається піцца?

Аліна невизначено повела плечем.

- Треба було замовляти квитки в Італію, - розвеселився Ігор.

- Ні, тепер я хочу тільки в Марбел’ю та на власні очі побачити Середземне море. – Раптом вона замовкла та поглянула на шафу. – Мені треба вирішити, який одяг брати з собою.

Після її слів Ігор розвеселився ще більше.

- Подбай про це, а я поки що поїду у справах, - мовив він підводячись на ноги.

Аліна наче схиблена злетіла з ліжка та поривом вітру підлетіла до шафи з одягом. Стрімко відчинила і деякий час вивчаючи власний гардероб, почала перебирати свої літні речі.