Розділ 35

- Ні, тільки тепер я зрозуміла, що робота офіціанткою була не для мене!

Марина сиділа на блакитному простирадлі та тримала келих червоного вина в руці. Сергій уважно ловлячи кожне її слово поклав до рота шматочок голландського сиру та посміхнувся.

- А яка робота для тебе? Кожен вибирає свій шлях, йде до того, що ближче власній душі, - мовив він.

- Я сподівалася піднятися по кар’єрних сходинках та стати менеджером, - в голосі Марини почувся легкий смуток.

- Менеджером можна стати тільки по знайомству. Якщо ти прагнеш до таких висот у твоєму резюме, я можу тобі з цим допомогти.

Марина швидко сіла на коліна та вперлася кулаками в простирадло.

- Справді?

- Так, - буденно потиснув він плечами. – Але менеджер звучить не дуже престижно… Як ти дивися на те, щоб стати власницею такого закладу? Ти хочеш мати власний ресторан?

Марина так і завмерла сидячи на місці. Деякий час вона не могла вимовити а ні слова, переварюючи ту інформацію, яку щойно почула.

- Ти жартуєш, так? – Не вірячи його словам, обережно перепитала вона.

- Я не розкидаюся пустими обіцянками та словами. Якщо я так сказав, значить я говорю серйозно.

- Ти готовий подарувати мені ресторан?

Марина ніяк не могла повірити в те, що почула.

- Так. Одне твоє слово і я виконаю ваше бажання моя любове, - посміхнувся він куточком губи.

- Ти просто джин із пляшки, якого мені пощастило знайти, - голосно прошепотіла вона та вже голосніше додала, - так, я хочу власний ресторан! Хочу!

- Буде зроблено, - невимушено сказав Сергій.

Голосно запищавши Марина кинулась йому на шию з обіймами.

- Обережно люба, ти потовчеш виноград, - вимовив спокійно він та провів долонею по її спині.

Марина поглянула на простирадло і помітила своє коліно в небезпечній близькості від кошика з фруктами.

- Нічого страшного, від виноградного соку я теж не відмовилась би, - повідомила вона і повалила Сергія на спину.

Парк був заповнений такими ж самими парочками, як і Марина з Сергієм. Чоловіки та жінки приємно проводили разом час розмовляючи одне з одним. Схоже людям в Англії подобалося проводити свій вільний час подібним образом, просто так, без зайвого шику на природі.

Небо над Лондоном було блакитне, а погода сонячна та тепла. Марина з Сергієм заховалися від оточуючих за великими кущами трояндових дерев. Але довго на одинці їм все рівно побути не вдалося. В тихий та спокійний простір, який вони облюбували ля себе, вторглася літня пара з кошиками в руках. Вони розмістилися в декількох метрах від них і Марина побачила, як чоловік дістає із кошика пакет апельсинового соку, а його дружина викладає овочі на простирадло.

Ця парочка викликала у Марини посмішку. Вона уявила, як через багато років, коли вони з Сергієм зістаріються, то будуть ось так само проводити свій час та кохати одне одного до останніх днів.

Через деякий час у цей простір втрутилася іще одна парочка, чоловік та жінка років сорока.

Марина поглянула на Сергія та нахилившись до нього, прошепотіла:

- Схоже, що побути на одинці нам не вдасться.

- А ти як думала. Ясний день на вулиці, люди відпочивають так само, як і ми. Безлюдного парку в такий час ти тут ніколи не знайдеш.

Сергій наповнив келихи до половини та подав один їй.

- Гарно тут, спокійно, - Марина оглянулася довкола. – Шкода, що в наших парках не можна ось так просто прийти та посидіти на траві.

- Можна.

- Так, але хто знає, що на тій траві було до того, як ти вмостишся на неї, - Марина зморщила обличчя.

Сергій притих, дивлячись кудись в одну точку на простирадлі.

- Що з тобою? – Поцікавилась вона.

- У мене для тебе є гарний сюрприз, - загадково мовив він та підняв на неї погляд своїх очей.

- О, ще один? Сюрприз з власним рестораном мені сподобався… Цікаво, що ще ти приготував для мене, - вона в очікуванні склала долоні до купи та переплела пальці.

- Сюрприз чекає на тебе на при кінці цієї неділі, але я не можу поки що сказати в чому справа. Можу запевнити тебе тільки в одному – тобі сподобається.

Марина затамувала подих. Вона розуміла, що спроби розпитати Сергія про це будуть марні, тому вирішила промовчати та згідно хитнути головою. На думку спадало різне та Марина не озвучувала нічого в голос. Цікавість поїдала її з середини, навіть коли вони були вже в номері готелю, на вулиці була суцільна ніч, а Сергій бачив десятий сон, Марина все ніяк не могла заснути, мучаючи себе здогадками.