Розділ 33

Віталій привіз подружжя не в їхній будинок, а в абсолютно незнайомий. Аліна розгублено але з цікавістю кліпала очима, коли мерседес заїхав на територію просторого двору, де був двоповерховий будинок зроблений повністю із чорного скла. Місцевість була незнайомою для Аліни, в цій частині Кривого Рогу, вона була вперше.

Ігор відкрив дверцята, виліз на вулицю, після чого обійшов авто і відчинивши двері перед Аліною, подав їй руку. Не вагаючись вона взяла його за руку та опинившись на свіжому, вечірньому повітрі, озирнулася довкола.

У дворі не було нічого крім доріжки, що вела до будинку та нічних маленьких ліхтариків денного світла, які осяювали їм шлях.

- Це твій будинок? – Запитала Аліна, коли вони піднялися сходами до вхідних дверей.

- Ні, але якщо ти захочеш – він буде твій, - буденним тоном мовив він і Аліна шоковано поглянула на нього.

- Гарний жарт.

- Я не жартую, а говорю абсолютно серйозно, - Ігор розвернувся до неї обличчям та пильно поглянув у очі. – На даний момент цей будинок нікому не належить, він не оформлений. Я можу викупити землю у власника та зробити тобі приємний подарунок.

Аліна підняла погляд на скляні стіни.

- Не впевнена, що мені подобається такий варіант будинку. Знаєш, не дуже хотілося щоб кожного вечора, коли я запалюватиму світло в кімнатах, мене було видно на всю округу.

Не стримавши сміх Ігор мовив:

- Ніхто не побачить тебе, на цьому склі максимальний рівень тонування.

- Справді?

- Так.

Двері будинку відчинилися і вона ступила до середини. Позаду почулися два коротких, але гучних сплеска в долоні і по всій кімнаті загорілося яскраве освітлення.

Стиль будинку – мінімалізм. Все було в трьох тонах: білий, чорний та вкраплення червоного. Червоними тут були настільні лампи. Посеред кімнати стояли 2 крісла, 1 диван та кавовий столик. З натяжної стелі чорного кольору, звисали 3 довгі підвісні люстри. Аліна підійшла до столу, підняла руку вгору та доторкнулася пальцями до білого плафону, у глянцевій стелі вона побачила власне відображення, а також відображення Ігоря, який повільно підійшов до неї ззаду та простягнув руки у її напрямку. Вона відчула, як його долоні лягли на її талію.

- Ходімо, найкраще по-переду, - прошепотів їй на вухо він.

Високі гвинтові сходи привели їх на другий поверх. Тут все було точно так само, як і на першому поверсі, стиль мінімалізм із уже знайомими кольорами.

Ігор відчинив високі білі двері і перед Аліною відкрилася велика кімната із широким ліжком, на якому були білосніжні простирадла. Білі штори на вікнах, вдень мали просвічуватися наскрізь, але зараз виглядали так, ніби і світла не пропускали ніколи.

- Я принесу нам шампанського, - Ігор поцілував дружину в плече та вийшов з кімнати.

Підійшовши до вікон, Аліна провела пальцями  по білій тканині штор, котра під її пальцями заграла сріблястими переливами та пішла до дзеркала, що висіло на протилежній стіні.

Коли вона підняла обличчя вгору, то несподівано для себе зробила гарне відкриття – стеля в кімнаті була зроблена із дзеркала. Дзеркальна поверхня тягнулася від одного краю до іншого і це не могло не привертати уваги.

Дивлячись вгору на своє відображення, вона почала знімати коштовні прикраси. Спочатку сережки, а потім і все інше золото, крім одного – обручку вона знімати не стала. Уважно вивчаючи колечко на безіменному пальці своєї руки, Аліна посміхнулася та почала розпускати волосся, звільняючи пасма від осточортілих шпильок.

Ігор повернувся в кімнату з двома келихами та пляшкою дорогого ігристого вина. В гарних передчуттях Аліна затамувала подих і прикусила нижню губу.