Розділ 32

Кожна з незаміжніх дівчат, одна поперед одної почали швидко простягати руки вперед, щоб бути щасливицею котра його піймає. Але букет летів так високо, що перемахнув Тамару, яка наче танк подалась вперед розштовхуючи ліктями конкуренток та ніби шквал обрушився на…Микиту, який стояв позаду них та знімав на камеру телефону все, що зараз відбувалося.

Хлопець не відразу зрозумів, що трапилося, коли букет нареченої вдарив йому прямо по обличчю і Микита швидко перехопив його руками щоб той не впав на землю. Деякий час вивчаючи гарні троянди в своїх руках, Микита розгублено підняв погляд та зіткнувся з шокованими та насмішливими поглядами дівчат.

Тільки один погляд горів від… люті? Цей погляд належав Тамарі. Вона стрімко крокуючи широченними кроками, опинилася біля нього.

- Що ж…Микито… Я тебе вітаю, ти скоро вийдеш заміж! – Голосно мовила вона, буквально поїдаючи хлопця очима.

Микита розгубився зовсім.

- Я не… Може одружуся? Чоловіки не виходять заміж, - тоненьким фальцетом мовив він, схоже Микита побоювався Алінину подружку.

- Хмм, - Тамара відкинула волосся за плечі та вперла руки в боки. – Ну то й не виходь.

- Візьми, - Микита вткнув їй в руки букет і швидко подався геть.

Тамара задоволено оглянулася йому у слід та усміхнувшись, розвернулась до дівчат. Вона підняла букет вгору та радісно помахала ним в повітрі.

- Хто скоро буде нареченою? Я буду! – Голосно вигукнула вона під радісні оплески та дівчачі викрики.

- Не думаю, що це враховується, адже весільний букет піймала не ти, а той хлопчина, - мовила одна з конкуренток.

- Гей, а ну замовкни! Микита відмовився від букету та передав його мені, отже все враховується.

- Я так не вважаю, - зробила нову спробу дівчина, сильно обурена несправедливістю.

Аліна вирішила врятувати ситуацію та взявши в руки свою довгу спідницю, підійшла до Тамари і обійняла подругу.

- Я тебе вітаю. Наступне весілля на якому ми добре погуляємо, буде твоє.

- Так, Аліно, - Тамара розпливлася в радісній посмішці, розтаючи ніби цукор під дією великих температур води.

Пробив той самий час, коли молоде подружжя повинне було покинути місце святкування та присвятити дорогоцінні хвилини одне одному.

Йдучи поряд одне з одним рука об руку, Ігор переплів свої пільці з пальцями Аліни та поцілував її руку. Під радісний шум натовпу, що зібрався навколо них, утворюючи довгий коридор, Ігор підняв Аліну на руки та поніс до чорного автомобіля, котрий покірно чекав на них в кінці доріжки. Гості посипали подружжя пелюстками білих та червоних троянд. Одну з пелюсток Аліна піймала, поклала на свою долоню та подувши на неї, змусила полетіти вперед.

Махаючи на прощання гостям та посилаючи кожному повітряні поцілунки, Аліна пірнула до салону і опинилася на бежевих шкіряних диванах. Ігор сів поряд із нею з іншої сторони.

- Куди тримаєте шлях? – Веселий голос Віталія, котрий був ще й шофером на їхньому весіллі, змусив Аліну посміхнутися.

- Поїхали туди де нас з Ігорем ніхто не потурбує.

- Значить їдемо на захід сонця, їдемо в ніч, - інтимно прошепотів Віталій та кинувши лукавий погляд на Ігоря, посміхнувся.

Чорний мерседес безшумно зрушив з місця під прощальні викрики запрошених гостей.