Розділ 27

Коли Аліна з Ігорем стали під аркою, оформленою білими та червоними квітами – музика стихла. Здавалося, що все навколо них затамувало подих: запрошені гості, птахи, навіть природа. Настала суцільна тиша, яку не бажав порушити ніхто. Аліна чула власне серцебиття та відчувала тепло рук Ігоря, коли вони трималися за руки.

- Дорогі наречені, батьки наречених та присутні гості! – Реєстратор, жінка літніх років та невисокого зросту, заговорила мелодійним, впевненим голосом. – Ми раді вітати вас на сьогоднішній важливій події, котра об’єднає два серця та дві душі в одне ціле…

Аліна відчувала, як тремтять її руки. Ігор заспокійливо погладив тильну сторону її долоні великим пальцем своєї руки. Вона підняла погляд та зіткнулась із сяючим виразом його очей, вмить вона відчула полегшення, але спокій так і не наступив – щось тривожило її з середини, маленька струна в глибині її душі була натягнута максимально.

Реєстратор продовжувала свою промову, а Аліна кинула занепокоєний погляд в сторону своїх батьків. Піймала погляд матері і Вікторія легенько посміхнулася.

- Аліно, - звернулася реєстратор до нареченої, - чи готова ти стати дружиною Ігоря? Бути з ним в горі і в радощах, доки смерть не розлучить вас?

Слова доносилися до Аліни ніби із далеку, вона майже нічого не чула, повністю занурилася у власні переживання.

- … Якщо ти згодна, то скажи «так».

Аліна стояла мовчки.

Гості занепокоєно заворушилися, дехто почав перемовлятися між собою.

- Аліно! – Тамара ткнула подружку пальцем під ребро. – Отямся! – Прошипіла тій на вухо, трохи схилившись до неї.

Аліна стрепенулася.

- А, що? – Розгублено поглянула на неї.

- Та що з тобою? Тобі задали питання, - Тамара смикнула підборіддям в сторону реєстратора, котра чекала відповіді.

Швидко поглянувши на Ігоря, Аліна помітила, що він зовсім не зрозумів її поведінки.

- Кохана, все добре? – Запитав він, в його голосі почулася тривога.

Вона поглянула на жінку біля себе і реєстратор повторила свої слова:

- Чи готова ти стати дружиною Ігоря?

- Так, - вийшло дуже тихо і хрипло, Аліна прочистила горло, - так, я згодна!

Реєстратор посміхнулася, а позаду Аліни почулося полегшене зітхання - Тамара перевела дух.

- Добре, - тепер вона звернулася до Ігоря, - Ігоре, чи готовий ти взяти своєю дружиною Аліну? Бути разом з нею в горі та радощах, поки смерть не розлучить вас?

- Так, згоден, - без зайвих коливань відповів він, при цьому, він не зводив зі своєї коханої підозрілого погляду.

- Чудово! Тепер обміняємося обручками.

Віталій дістав зі своєї кишені кільця та віддав їх реєстратору. Через декілька секунд жінка подала Ігорю обручки на маленькій білій подушечці, теж оформленій маленьким квіточками.

Він взяв одне з кілець та поглянув на Аліну. Вона подала йому свою тремтячу руку. Обережно, але впевнено, він одягнув на її палець обручку, яка сіла на Алінин палець просто ідеально.

- Тепер ти, - жінка подала подушечку Аліні.

Вона навіть боялася доторкнутися до дорогоцінності, страх впустити колечко на землю, змусив тремтіти руки ще сильніше. Аліна доторкнулася до золотої прикраси та взяла її в свої пальці. Швидко, щоб поменше вагатися, одягла каблучку на його палець та забрала руки.

- Чи є присутні на цій події, хто проти поєднання шлюбом цих двох люблячих сердець?

Всі мовчали, Аліна оглянула присутніх і реєстратор продовжила:

- В такому разі, я оголошую вас чоловіком та дружиною! Можете поцілувати наречену!

Біла фата, яка прикривала її обличчя, була такою довгою, що тяглася по землі. Ігор підступив на крок до Аліни та прибрав прозору тканину з її обличчя, після чого послідував поцілунок. Його долоні на її обличчі, ніжними дотиками гладили шкіру, а вона міцно тримала руками букет нареченої та відповідала на його цілунок.

Почулися радісні крики гостей та гучні оплески.

- Дорогі гості, можете привітати законних нареченого та наречену!

Ігор відірвався від Аліниних губ і посміхнувся.

- Ми одружені? – Запитала вона і Ігор хитнув головою.

Не встиг Ігор навіть двох слів сказати своїй дружині, як на нього вмить налетів Віталій та міцно обійняв.

- Вітаю, друже мій! Ти зробив це! Аліно… – Він легенько обійняв її за талію. - …Мої щирі вітання.

- Дякую, Віталій, - мовила вона посміхаючись.

До них підходили гості щоб привітати.

- Я рада, що ти стала частиною нашої сім’ї. Ти гарно вписуєшся, - мама Ігоря обійняла Аліну із якоюсь несамовитою материнською любов’ю.

- Дякую. Я так сильно рознервувалася, що ледве не втратила свідомість, - зізналася вона.

- Я помітила і мабуть не тільки я, - розсміялася Ангеліна, її чоловік Олександр теж обійняв невістку та поцілував у щоку.

- Я щасливий, що ти з нами. Біля кожного чоловіка повинна бути своя жінка, від цього залежить його успіх. Стимулюй його на справжні подвиги і він підкорить всі вершини цього світу, - мовив він.

- Я думала, що Ігор уже це зробив.

- Майже зробив, - серйозно виправив її Олександр.

Володимир та Вікторія теж не втратили нагоди привітати доньку зі святом і тепер мило щебетали із своїми новоспеченими сватами. І доки всі були зайняті своїми справами та розмовами, Тамара схопила Аліну за ліктя та відвела в сторону.

- Що це було?

- Ти про що? – Запитанням на запитання відповіла Аліна.

- Ти знаєш про що я. Твоя заминка на церемонії. Якого дідька Аліно?

- А, ти про це, - спохмурніла вона.

- Ну а про що ж іще? – Сплеснула руками від здивування блондинка.

- Я не знаю… Раптово у мене виникло якесь дурне передчуття…

- Передчуття?.. – Тамара скептично поглянула на подругу, після чого тяжко зітхнула. – Все пройшло добре, чи не так?

- Мені здається, що все погане стосовно мого передчуття, попереду.

- Аліно не накручуй себе, добре? У тебе весілля, ти повинна бути самою щасливою сьогодні, а ти як скажене дівчисько, яке от-от втече від свого чоловіка світ за очі!