Розділ 26

Паркова доріжка була схожа на стежину до Раю. Аліна з Володимиром йшли на одинці, проходячи мимо білих стрічок, квіткових композицій та бумажняних ліхтариків, що нависали над їхніми головами.

Крок за кроком, Аліна приближалася до вівтаря. Ще не було видно гостей, ще не було видно реєстратора шлюбів, ще не було видно Ігоря.

Шлях до пункту призначення здавався їй неймовірно довгим, безкінечним, але таким жаданним. 

- Не вірю, що це насправді, - тихо мовив батько. - Ти виходиш заміж. Тепер про тебе буде піклуватися зовсім інший чоловік. Він стане для тебе всім. Мені доведеться віддати тебе йому, довірити Ігорю свою маленьку принцесу.

- Тату, ти повинен був розуміти, що я не завжди буду маленькою і рано чи пізно тобі доведеться мене відпустити з-під батьківського крила.

- Якщо він тебе хоч коли-небудь образить, я його приб'ю, - попередив батько і Аліна посміхнулася.

Попереду, перед її очима виникли білі стільці і Аліна побачила гостей. Серце дівчини шалено затріпотіло, немов пташка в клітці. Батько зупинився та міцніше стиснув долоню доньки, даючи поглядом зрозуміти, що все буде добре. 

Заграла весільна музика, всі присутні разом піднялися та повернулися до нареченої та її батька.

Володимир повільно повів доньку вперед.

Аліна ловила на собі зацікавлені, сповнені захвату та радощів погляди.

Ось вона помітила незнайому жінку та Микиту, котрі стояли поряд одне з одним, дівчат, які вчора були присутні на дівочій вечірці, Вікторія - вона усміхаючись, плакала та витирала сльози. Було багато гостей, більшість Аліна навіть не знала, але їх знав Ігор.

Ігор...

Аліна перевела розгублений погляд до вівтаря і миттєво помітила його. Ігор стояв там, гарний ніби грецький бог, у Аліни навіть подих від нервувань перехопило. 

Поряд з Ігорем стояв його товариш Віталій, а по інший бік, зі сторони Аліни, стояла Тамара, вона була подружкою нареченої.

Аліна не стримала посмішку. Вона ловила на собі погляд Ігоря, він пильно, із задоволенням спостерігав за нею, його очі виражали безкінечну, щиру любов.

Тамара теж, як і Вікторія, обливалася сльозами від щастя. Аліна відмітила, що подруга щось занадто піддається емоціям, зазвичай Тамара була твердіша за кам'яну стіну, подругу нічим не проймеш.

Володимир підвів Аліну до вівтаря та передав доньку Ігорю, який вийшовши назустріч, подав Аліні свою руку. Вона обережно поклала свою долоню в його та ступивши декілька кроків, зупинилася напроти Ігоря. Перед цим, вона кинула швидкий погляд на Тамару, котра витирала серветкою обличчя від сліз.