Розділ 25

Лімузин зупинився біля спеціально арендованої паркової зони. Коли водій відчинив перед ними двері, батько Аліни вийшов першим та подав доньці руку. За Аліною із автомобіля показалася Тамара і Вікторія.

- Я побіжу до інших, скажу, що ти вже прибула, - мовила Вікторія до доньки та швидким кроком попрямувала вимощеною красивою плиткою доріжкою.

- Цікаво, - подала голос Тамара, - а Ігор вже прибув? Я в Кривому Розі другий день, але ще й досі не познайомилась із твоїм судженим.

- Обов'язково познайомитеся, куди ви подінетеся з підводного кораблю, - констатувала Аліна та нервово стиснула пальцями білий весільний букет із вкрапленням фіолетових намистин.

- Аліно! - Зовсім тихо покликав чоловічий голос. 

Всі троє повернулися на голос. Батько Аліни та Тамара, незрозуміло дивилися на молодого хлопця, який стояв неподалік від них. І тільки Аліна розпливлася в широкій посмішці та кинулася до хлопця. 

- Микито! - Вигукнула вона повиснувши у нього на шиї. 

- Прийми мої вітання, - він чуттєво пройшовся долонею по її спині. 

Тамара обережно підступила до Аліниного батька та запитала:

- Володимире, вы знаєте хто він такий? - Вона не відривала погляду від Микити з Аліною. 

- Хотів запитати у тебе те ж саме. Я подумав, що ти можеш знати його. 

- Можливо він друг Ігоря, а можливо він одногрупник Аліни. Я не знаю, вона нічого про нього не розповідала мені, - потиснула плечами вона. 

Микита відпустив Аліну зі своїх обіймів, після чого усміхнувся та запитав:

- Як ти, Аліно? 

- У мене все гаразд. Як бачиш, я виходу заміж, - вона відступила на крок і розвела руки в сторони, демонструючи свою весільну сукню. - За кого саме я виходу ти знаєш. 

- Важко не знати, - почухав потилицю Микита. - Про ваше весілля усі газети підняли ґвалт. Ну і... Я був присутній на тій самій вечірці, коли Ігор зробив тобі пропозицію. 

- А ще ти отримав запрошення на весілля від мене, - усміхнулася вона. 

- Так, - підтвердив він з посмішкою. 

- Я рада, що ти прийшов, - вона знову міцно обійняла його. - Місце церемонії знаходиться прямо, якщо піти по цій стежці. У кінці звернеш на право та вийдеш до інших гостей, - повідомила Аліна. 

- Аліно, донечко, вже час! - Галас матері відбився від кожного дерева і Аліна обернулася. 

Микита ще раз поглянувши на неї, усміхнувся та розвернувся, щоб швидко зникнути з поля зору, але не встиг, проворна рука Тамари схопила хлопця за плече. 

- А-ну стояти. Куди намилився? 

- До інших гостей, - Микита вирячився на неї оторопілим поглядом. 

- Почекай мене, разом підемо, - тепер вона заговорила більш спокійніше та по-господарському взяла його під руку. 

- Ну що, готова? - Батько повернувся до Аліни та підставив їй свого ліктя. 

Аліна глибоко вдихнула , видихнула, посміхнулася та взяла тата під руку. 

- Ходімо, тату.