Розділ 22

Нічні гуляння завершилися майже в 4:00 ранку. Аліні залишалося поспати якихось дві години до того, як в будинку почнуть збиратися стилісти та візажисти щоб привести наречену у гарний вигляд.

Провалившись в безпробудний сон, вона відчула легенькі поштовхи в своє плече, важко розкрила очі та помітила обличчя мами.

- Прокидайся, - легенько посміхнулась вона і Аліна поглянула у вікно, за яким вже повністю розцвів ранок.

- Котра година?! – Аліна стрімко прийняла сидяче положення, відкинула простирадло та зістрибнула з ліжка.

- 6:оо ранку, - повідомила Вікторія. – Прибули люди щоб… Ну ти розумієш: зробити макіяж і таке інше.

Аліна перевела погляд на весільну сукню.

- Ігор вже прокинувся? – Запитала розгублено вона, знову поглянувши на матір.

- Він ще не повернувся, - підкинула брови вона.

- Пффф, я ж не думаю, що він захоче спізнитися на власне весілля? – Аліна швидко підійшла до вікна, за яким почувся звук автомобільного двигуна.

Машина Ігоря припаркувалася у дворі, дверцята відчинилися, а сам він незабарився покинути салон. Аліна бачила, як він віддав якусь команду охоронцю та швидко попрямував до входу в будинок.

- Я покличу дівчат. Приготування займе кучу часу, а в нас його і так обмаль. - Вікторія войовничо сплеснула у долоні та промовила, - о 10:00 світ для тебе повністю перевернеться з ніг на голову і ти станеш дружиною…

- Мамо, ти повинна радіти за мене. Я розумію, що Ігор тобі не до вподоби, але це мій вибір. Мені з ним жити, а не тобі.

- Так-так, ти повністю права, - Вікторія виставила перед собою долоні в знак примирення. – Твій батько прибуде з години на годину. Йому дуже не терпиться побачити свою дорогеньку донечку у весільній сукні.

Аліна мовчки посміхнулася у відповідь.

Після того, як Вікторія покинула стіни кімнати, візажистка примчалась до Аліни миттєво, ніби чекала під самими дверима, коли ж її все-таки покличуть.

Сидячи на стільці у коротенькому шовковому халаті кольору білого титану, Аліна пила шампанське із келиха. Молода дівчина майже закінчила робити їй зачіску.

Двері кімнати відчинилися і поріг переступила заспана Тамара – вона провела ніч вдома у Аліни. На ній також був коротенький світлий халат та білі капці. Тамара нестримно потягнулася проганяючи сон. На голові у дівчини було справжнє ремезове гніздо.

- 8:00 ранку. Я прокинулася прийняла крижаний душ, але це не допомогло… Відчуваю себе максимально огидно, - Тамара пройшла до Аліниного ліжка та впала на край простирадла.

- Ми пізно полягали спати. Спочатку я теж довго не могла прокинутися, але зараз почуваю себе просто чудово, - мовила Аліна.

Тамара поглянула на келих в її руках та гидливо поморщилася.

- Ти ще можеш пити? Я на алкоголь взагалі дивитися не можу, у будь-якому разі поки що.

Аліна розсміялася, спостерігаючи за нею.

- Я так розумію, візажист тобі більше не потрібен, - не запитала, а скоріше констатувала блондинка, вивчаючи ніжний макіяж Аліни. – Пурпурові відтінки тобі дуже личать, - зауважила вона.

- Дякую. Приємно почути такі слова від тебе.

- Авжеж! – Тамара підняла вказівного пальця вгору. – Я завжди скупа на компліменти для жінок, а от чоловікам можу сказати щось приємне. А тепер вибач Аліночко, але мені дуже сильно потрібен твій візажист. Можна скористатися вашими послугами? – Запитання було адресоване візажистці і Аліна розсміялася, дивлячись, як подруга закинула одну ногу на іншу, склала руки на колінах та в очікуванні дивилася на дівчину.