Розділ 21

Ігор в очікуванні завмер. Широка посмішка ніяк не бажала сходити з його уст, а веселий погляд змінився задумливою зацікавленістю, коли у дверях кімнати показалася фігуриста жіноча постать.

Ігор відкрив рота від подиву.

Молода жінка у відвертому східному вбранні, граційно ступила до кімнати. За нею такою ж граційною ходою з'явилася ще одна, а за нею третя.

- Ухти, - на видиху мовив він та відкинувся на спинку італійського крісла.

Жінки у ритмі танцю наблизилися до жениха та обступили його з різних боків.

- Танець живота замовляли? - Весело подав голос Віталій.

Обласканий ніжними дівочими дотиками Ігор, блаженно хитнув головою. Він саме спостерігав, як рука гарно розмальована хною, пройшлася по його плечу вниз до грудей.

Танцівниці мали гнучкість змії та грацію пантери. Перед очима тільки й маячили пишні жіночі форми, рухи яких не можливо було просто так забути.

Екзотика східного танцю радувала чоловічі очі та проникала у самі серця.

Дівчата пили шампанське із келихів та голосно розмовляли. Як виявилося, незнайомки, що завітали до Аліни на вечірку були дружинами та супутницями друзів Ігоря. Тепер їй все стало ясно - ці молодиці теж будуть присутні на весіллі.

- Дівчата, у мене для вас дещо є, - весело мовила руда дівчина з високими вилицями та кирпатим носом.

- Що ж це таке? - Запитала інша, по її голосу можна було зрозуміти, що вона вже добре сп'яніла.

Руда дістала із сріблястого пакету кольорову фату. Як виявилося для кожної із дівчат у неї знайшлася своя фата. Вони були різних кольорів.

Аліні дісталася яскраво-червона, Тамарі фіолетова. Іншим дісталися: блакитна, зелена, жовта...

- А тепер годі сидіти на місцях, ми підемо до клубу, - руда підняла келих вгору та весело викрикнула.

Атмосфера клубу пронизана різнобарвними софістами та гучною музикою - дурманила свідомість. Дівчата танцювали, веселились, раз за разом підіймаючи келихи вгору.

Аліна ловила на собі зацікавлені погляди молодих хлопців та дорослих чоловіків.

- Приємно знати, що тебе кохають, справді? - Запитала Тамара спостерігаючи за Аліною. - Нехай знають, що ти жінка іншого щасливчика, що ти не будеш належати ні одному із них. Хай заздрять Ігорю!

- Вони його не знають, - розсміялася Аліна.

- Ну то й що? Яка різниця знають вони твого судженого чи ні, вони чудово бачать, що ти наречена, а значить чоловікові, який на тобі одружується пощастило.

- Ти права. Вони погляду з мене не зводять, - Аліна награно гордовито відкинула волосся за спину.

- Так, не зводять... Але тебе вони не отримають, - Тамара багатозначно пограла бровами.