Розділ 20

Аліна здивовано поглянула на Тамару.

- У тебе є чоловік, так?

- Так, - відповіла подруга.

- Якщо він являється громадянином Чехії то...

- Я знаю про це, - посміхнулася Тамара. - Але навіть у цьому випадку все не так просто.

Зі сторони вулиці почулися голосні, веселі крики. Аліна кинула на Тамару швидкий погляд і вони обидві підскочили до вікна.

Ряд із шести дорогих автомобілів вишикувався прямо у дворі і з них уже вибігали радісні молоді дівчата в коротких різнокольорових сукнях. Майже жодну з цих дівчат Аліна не знала, крім декількох одногрупниць із університету.

- Оце так, - засвистіла Тамара. - Вечірка починається? Не знала, що у тебе так багато подружок.

- Я не знаю їх, - повідомила Аліна і блондинка перевела на неї шокований погляд.

- Як це? Що вони тоді всі тут роблять?

- Я бачу, що приїхали деякі мої одногрупниці, але з рештою я не знайома. Думаю, про мою вечірку потурбувався Ігор, спеціально для того щоб мені було веселіше.

Дівчачий натовп із пляшками шампанського в руках, котре деякі з них почали відкривати ще на вулиці, зайшов до будинку.

На сходах стояв справжній галас, а через хвилину, двері кімнати відчинилися і дівчата з радісними усмішками на обличчях оточили наречену.

- Вип'ємо за твій останній день волі. Подружнє життя лишає кожного чоловіка всіх радощів холостяцького існування, тому сьогодні ти повинен провести цей вечір, як востаннє! 

Ігор сміючись закрив долонею очі та разом зі своїми товаришами підняв келих янтарної рідини.

- За твою наречену. Тобі справді пощастило знайти неймовірну красуню!

Чоловіча вечірка проходила в одному із двоповерхових будинків недалеко від міста. То був дім одного із партнерів по бізнесу, із яким Ігор товаришував ще зі шкільних років.

В просторій кімнаті був великий диван, розмір якого досягав довжини стіни, стіл, крісла поряд, міні бар та велика плазма на протилежній стіні. Зліва знаходився вихід на терасу за якою у світлі садових ліхтарів виднівся басейн.

- Ми приготували для тебе незабутній сюрприз, - загадково мовив той, кому належав цей будинок, чоловік на ім'я Віталій.

Ігор іронічно підняв брови, а посмішка на устах сама за себе говорила, що він чудово здогадався, який саме сюрприз йому підготували друзі.

- Ви замовили для мене стриптизерок? - Лукаво пограв він бровами.

- Не зовсім, - клацнув пальцями Віталій. - Танці, але не стриптиз! - Його погляд засяяв іскорками блаженства і він подав знак рукою одному із товаришів.

Чоловік зник за дверима. Заграла східна музика і очі Ігоря розширилися.

До кімнати почали заходити...чоловіки.

- Що?! - Ігор не стримав гучного сміху та закрив обличчя долонями.

- Почекай, ти повинен дивитися, інакше все пропустиш. Шоу почалося! - Сміючись заговорив Віталій.

- Чого-чого, а чоловічого стриптизу я точно не очікував. Ти правий - це незабутній сюрприз! - Майже плакав від сміху Ігор, спостерігаючи за тим, як шість чоловіків у екзотичному, східному вбранні стали посеред кімнати, утворивши коридор, стоячи один напроти одного.