Розділ 19

Кривий Ріг. Україна.

Які відчуття виникають у кожної жінки перед її першим весіллям:

радість, щастя, страх, переживання чи паніка? Напевне кожна переживає цю важливу подію по-своєму. 

Аліна страшенно нервувалася, руки пітніли, а серце шалено вистрибувало із грудей.

Завтра. Вже завтра вона стане дружиною Ігоря.

Погляд дівчини упав на білу сукню, яка висіла на плечиках. 

Вона не знала чи була готова одягти її та піти під вінець разом зі своїм коханим чоловіком. Аліна вагалася. Ще жодного разу в житті, вона так не піддавалася хвилюванням. В голові промайнули картинки шкільних екзаменів, вступних екзаменів до університету, сесії... Саме тоді вона не знаходила собі місця та не спала ночами через страх. Але вона помилялася, тоді паніки не існувало, справжня паніка прийшла тільки зараз.

Через пів години повинні були прийти дівчата. Дівоча вечірка перед завтрашнім днем. У Ігоря теж була вечірка. Безліч його друзів уже з'явилися та забрали його із дому годину тому. Аліна справді сподівалася, що він чудово проводить час. Незабутній вечір повинна провести і вона. 

Останні дні волі. Останні...

Думки Аліни порушив стійкий, але обережний стукіт у двері.

- Заходьте! - Вигукнула вона.

Двері відчинилися і на порозі з'явилася платинова блондинка в жовтій сукні, яка ледве прикривала її сідниці - однокласниця Аліни Тамара.

- Як тут проживає майбутня наречена?! - Голосний дзвінкий голос розрісся напевно по всьому дому.

Аліна не стримала сміху, зіскочила з крісла та з гучними криками кинулась Тамарі на шию.

- Таморо! Ти приїхала!

- Так-так! Я не могла пропустити весілля моєї найкращої в світі подружки! - Блондинка розцілувала Аліну в обидві щоки та мовила, вперши руки в боки, - куди можна впасти?

- Куди забажаєш, - посміхалася Аліна.

Тамара швидко підлетіла до ліжка, застрибнула на нього та зручно вмостилася лежачи на животі.

- Я не знала чи зможеш ти приїхати, але запрошення все рівно відправила, - Аліна вмостилася поряд із нею.

Тамара смішно наморщилася та відмахнулася рукою.

- Я не повірила, що ти виходиш заміж. Головна ціль твого життя - кар'єра. Принаймі так ти вважала раніше. Особливо після твого розриву із... Ну ти розумієш про кого я. Ти говорила, що всі чоловіки одинакові, не варто довіряти нікому.

- Але потім я зустріла Ігоря... І все змінилося...

- Саме головне щоб ти почувалася щасливою поряд із ним. Взаємність почуттів - ось до чого треба прагнути. Кохання з однієї сторони не достатньо, повинна ще бути віддача з іншого боку, - Тамара підняла вказівного пальця вгору, наголошуючи на своїх словах.

- Як твої справи Тамарочко?

- Ох, - протяжно зітхнула вона. - З Петром нічого не вийшло. Після розриву стосунків, я подалася до Чехії на заробітки, бо туди поїхав мій батько. Там я закохалася в одного чеха, він такий... - Вона солодко протягла вгору руки та перевернулася на спину. - Просто зрозумій, що він звів мене з розуму. Я закохалась немов семикласниця і життя знову стало барвистим. 

Аліна з піднятими бровами та усмішкою на губах слухала розповідь подруги.

- Я так рада за тебе. Напевне скоро ми будемо святкувати іще одне весілля - твоє.

- Пффф, - розсміялася Тамара. - Час покаже, що буде далі. Моя матір зателефонувала до мене і сказала, що ти виходиш заміж, навіть запрошення прислала. Я довго не вагалася, миттєво замовила білет на літак та прилетіла в Україну.

- Я щаслива бачити тебе поряд, - Аліна знову обійняла подругу. - На скільки ти приїхала?

- Начальство зі скрипом на зубах відпустило мене на п'ять днів. Але зробили гучну заяву про те, щоб подібного більше не повторювалося. Мій батько заслужив там хороший статус, тому це і допомогло мені приїхати зараз. Татко замовив за мене слівце, але тоді мені потрібно буде повністю відпрацювати дні, що я пропустила. До речі, я хочу отримати громадянство в Чехії, але ще не знаю точно, як це зробити.