Розділ 17

Марина з криками зіскочила зі стола, схопила блузку та швидко накинула її на себе. Від нервувань руки ніяк не бажали потрапити в рукава жовтої тканини. Проблема виникла ще й з ґудзиками, які ніяк не бажали застібатися під тремтячими пальцями.

- Річард, прокляття! Що ти тут робиш? - Сергій поспіхом застібав ремінь та накинув піджак на свої широкі плечі.

- Де, у власній компанії? - Хитро посміхнувся він та перевів лукавий погляд на Марину.

Марина знову відчула незручність. Як же цей Річард уміє невчасно з'являтися! 

- Як у вас справи? - Важко дихаючи, запитала вона, намагаючись відводити очі в сторону щоб не дай Боже не зіткнутися із його поглядом.

- Гірше ніж у вас, - продовжував лукавити він. - Я можу вийти і повернутися трохи пізніше, - він вказав рукою на двері і Марина з Сергієм в один голос запротестували:

- Ні, ні, все добре! 

- Гаразд, - Річард задоволено поклав руки у кишені та повагом пройшов до столу.

Марина швиденько відскочила в сторону та приземлилася на диван, саме на те місце де трохи раніше сиділа Сара.

- Я говорив з Ігорем сьогодні рано вранці, - мовив Річард, переглядаючи папери на столі, які тепер лежали в повному безпорядку. - Він хоче щоб головні акціонери підтримали нашу компанію та допомогли з втіленням ідеї в хід бізнесу. Поставки товару повинні розпочатися із середини наступного місяця. Якщо все вдасться звичайно. Що ти про це думаєш?

Сергій сів у крісло та задумливо потер підборіддя.

- Слово Ігоря стоїть вище за моє...

- Але ти його права рука.

- Я повністю підтримую всі його задумки, якщо вони межують із чимось дійсно вартісним. - Мовив Сергій.

- В такому разі, я повинен зібрати всіх на нараду у конференц-залі, - Річард обперся на стільницю. - В останній час Ігор трохи розсіяний. Ти помітив це?

- У нього на носі весілля. Звичайно він буде не зібраний у справах.

- Але в нашому бізнесі - зібраність головне. - Зауважив Річард, після чого мовив, - Коли я зберу всіх, ти повинен бути присутнім в будь-якому разі. - Після цих слів, він покинув кабінет.

Марина поглянула на Сергія, потім на годинник. Стрілка показувала майже третю годину дня.

- Річард хоче сьогодні зібрати нараду? - Запитала вона.

- Так, сьогодні.

- І як довго вона триватиме?

- Все залежить від того, скільки важливих питань буде поставлено на розгляд, - трохи невдоволено відповів він.

Марина швидко помітила переміну в його настрої.

- Я щось зробила не так?

Сергій зітхнув.

- Нарада може затягнутися надовго...

- А конкретніше? - Примружилася вона.

- В скільки розпочнеться я поки що не знаю, але закінчитися може пізно вночі.

Марина мовчала декілька секунд, а потім заговорила:

- Значить, похід до ресторану відміняється?

- Ні, ми підемо сьогодні до ресторану, як я і обіцяв тобі. Просто... Я подумав, що можливо тобі краще провести час в готелі чим сидіти та чекати на мене тут на самоті. В конференц-залі тобі не можна знаходитися.

- Я буду чекати на тебе в офісі, - Марина войовничо склала руки на грудях.

- Гаразд, як скажеш, - посміхнувся він та знову вткнувся у папери.