Розділ 11

Лондон. Англія.

Сергій сидів біля вікна у кріслі та пив гарячий чай. Поглядом він весь час спостерігав за Мариною, яка ніби спляча красуня лежала під ковдрою у ліжку. Її чорні кучері розсипалися по подушці та заграли червоними переливати в світлі сонячних, ранкових променів, коли Марина поворухнулася.

- Ох, я думала, що тебе вже немає, - сонно пробурмотіла вона, протираючи долонею очі.

- Сюрприз, - тихо мовив він підіймаючись з місця.

Сергій наблизився до неї, сів на край ліжка та обпершись на лікоть, провів кінчиками пальців по її волоссю. Потім його рука перемістилася на обличчя, опускаючись вниз по вилиці, окреслила контур її губ. Опустилася ще нижче, тепер його пальці доторкнулися до Маринилої шиї та пройшлися по ключиці, потім нижче... І зупинилися там де починається нічна сорочка блакитного кольору. Сергій легенько повів пальцем вниз, натискаючи на шовкову тканину і тепер його рука знаходилася між її грудей. Він нахилився щоб доторкнутися до Марини губами, їхні уста злилися в ніжному поцілунку, від якого по шкірі розбігалися сотні мурашок.

- Мені подобається такий ранок, - сказала вона, коли Сергій припинив її цілувати.

- А що ще тобі подобається робити ранком? Чого ти ще хочеш? - Його голос прозвучав по справжньому інтимно, після чого він обережно спустив брительку нічної сорочки з плеча коханої жінки.

- Ти справді хочеш це знати? - Запитала Марина, поглядом виражаючи своє "бажання".

- Здається, я уже і так знаю, - видихнув він їй просто в губи та накрив їх поцілунком.

Одягнувши білу футболку, Сергій піймав на собі зацікавлений погляд Марини.

- Що? - Усміхнувся він.

- Ти не одягаєш діловий костюм... Це означає, що...

- Так, я не збираюся сьогодні в офіс. Я хочу провести цей день із тобою, - повідомив він та міцно обхопив Марину руками, коли вона з шаленими, радісними криками, кинулася в його обійми.

- Ти не жартуєш? - Вона на мить відсторонилася, збільшуючи між ними простір та недовірливо примружила очі. - Сьогодні середа. Хіба ти не повинен бути в офісі?

- І що? Річард все розуміє, до того ж... Він також приєднається до нас зі своєю коханкою.

- Коханкою?

- Так, він часто міняє жінок, а що йому заважає таке робити?

- Річард огидний. Йому потрібно знайти даму свого серця та одружитися. Щоб йому більше не хотілося перескакувати з однієї молодиці на іншу! - Марина явно розвалилася.

Сергій усміхнено заправив їй пасмо за вухо.

- Тебе не повинен турбувати Річард.

- Як він може не турбувати мене, якщо цей чоловік буде разом із нами. Я не розумію навіщо він нам. Я думала ми будемо тільки удвох.

- Краще запитай, що я для тебе приготував, - загадково понизив голос він.

Марина невдоволено склала руки на грудях та зобразила невелику долю зацікавленості.

- Що ти приготував для нас з Річардом та його коханкою?

Сергій розсміявся.

- На нас чекає прогулянка по Темзі. Хочеш швидку екскурсію по "золотих місцях" Лондона?

Марина Округлила очі, невдоволення зникло з обличчя і тепер його замінила радісна посмішка, яку вона просто не могла стримати.

- Це так чудово Сергію! - Заверещала вона, кидаючись йому на шию.

- Я радий, що тобі подобається, - мовив він, а потім лукаво додав, - доречі, це була ідея Річарда, не моя. Збирайся, - бадьоро сказав Сергій та легенько доторкнувся долонею до її сідниць, призиваючи до дій.

Марина скорчила смішний, хитрий вираз обличчя та поспішила до шафи з одягом.