Розділ 6

Сергій приїхав назад до готелю майже в половині сьомої вечора, відчинив двері та завмер на місці. Його погляд повністю прикувався до Марини, яка сиділа на ліжку та чекала на нього. Помітивши Сергія, вона різко підвелася та нерішуче подивилася на нього.

- Ого, - тільки й зміг вимовити він.

- "Ого" - це означає, що тобі подобається? - Сором'язливо посміхнулася Марина.

- Ти виглядаєш неймовірно красиво. Маріо чудово виконав свої обов'язки. Здається, я щойно заново в тебе закохався, тепер іще сильніше.

Сергій із захватом оглядав свою кохану жінку в червоній довгій сукні. Підійшов та доторкнувся кінчиками пальців до чорного волосся із тендітними локонами, які були підібрані вгору та спадали їй на шию і обличчя.

- Ти прекрасна, я кохаю тебе, - він нахилився та доторкнувся губами до її щоки, Марина посміхнулася. - Готова йти? Водій вже чекає на нас внизу.

Коли Марина з Сергієм прибули до пункту призначення, він мовив:

- Вечір перенесли до іншого місця, тому що, як виявилося людей приїхало набагато більше ніж очікував Річард.

Марина оглядала велику кількість машин та людей, які велично йшли до апартаментів спеціально арендованих для сьогоднішньої події. Кожний чоловік мав при собі супутницю, яка чудово підходила його статусу, така собі прикраса в жіночій оболочці. Марині ці жінки здавалися не живими, ніби ляльки, яких щойно створили.

Сергій підставив свого ліктя і Марина усміхнено взяла його під руку. На вході їх зустріли двоє охоронців, кожний був розміром з хороші двері. Віднайшовши їхні імена в списку запрошених, охоронець посміхнувся черговою посмішкою, якою зустрічав кожного з гостей та пропустив їх до залу. Марина помітила на території та в середині апартаментів, як мінімум 20 дужих охоронців в чорних костюмах та раціями для спілкування. 

- Навіщо так багато охоронців? - Прошепотіла прямо в вухо Сергію вона.

- Тут знаходяться лише впливові люди, у кожного з них є як добрі друзі так і вороги. Конкуренти були, є і будуть завжди. Навіть від того, кого ти вважаєш своїм братом та пройшов разом із ним пекло - можна чекати удару ножа в спину. Дивися в обидва ока і не лови ворон, а саме головне - нікому не довіряй. Для цього і потрібна охорона, якщо одного з гостей ліквідують, інших вони повинні захистити та знайти нападника, - мовив він тихо.

- Ти хочеш сказати, що тут може бути небезпечно? - Округлила очі вона, але Сергій уникнув відповіді.

- Кого я бачу! Сергій Величко власною персоною! - До них підійшов чоловік років за 50 та міцно обійняв Сергія.

- Радий тебе бачити друже мій, - відповів він. - Джеймс, твоя дружина виглядає просто чудово, - Сергій зробив комплімент молодій дівчині, яка стояла поряд із ним та привітно посміхалася.

- Дякую, - хитро посміхнувся Джеймс, а потім нахилився до Сергія та голосно прошепотів так щоб і Марина чула, - взагалі-то вона не моя дружина, я купив цю дівку в ескорт послугах. Вона моя тимчасова пасія на сьогоднішнє зібрання.

Сергій із розумінням посміхнувся.

- Я вже було вирішив, що ти завів сім'ю.

- Та де там! - Річард відмахнувся рукою та голосно розсміявся. - Ти чудово знаєш моє відношення до стосунків. Мене не так-то просто затягнути під вівтар.

В їхню розмову втрутився ще один із гостей. Джентльмен років 45, в чудовому чорному костюмі з галстуком та штанами зі стрілками.

- Сергій, - він спочатку потиснув руку Сергієві, а потім подав руку і Джеймсу, - Джеймс. Радий бачити вас двох серед присутніх.

- Ми також тобі раді, Олівер. - Джеймс натягнуто посміхнувся, а Олівер пішов далі привітатися з іншими гостями.

- Доріан! - Голосно мовив Джеймс до одного зі своїх двох охоронців, які стояли позаду нього. - Серветку! - Командирським тоном мовив він і охоронець миттєво дістав з кишені піджака білу хустку.

Джеймс подав йому свою руку.

- Витирай.

Охоронець слухняно виконав побажання свого боса та добре витер його долоню серветкою.

- Дякую Доріан, - мовив Джеймс, коли той закінчив витирати його руку.

Марина шоковано спостерігала за цим видовищем і згортаючи від цікавості, подала голос звертаючись до Джеймса:

- Вибачте, а навіщо це все? Ви витерли руку після того, як привіталися з тим Олівером.

Джеймс поглянув на неї та хоч і з усмішкою на губах, але серйозно відповів:

- Його костюм і половини мого не коштує, - з огидою в голосі говорив він, - нехай скаже спасибі, що я взагалі з ним привітався.