Розділ 4

- Де моя чарівна міс? - В номер готелю завітав без попередження чоловік не високого зросту.

- Маріо! - Сергій вийшов гостю назустріч, розвів руки для дружніх обіймів та широко посміхнувся. 

- Сергію, друже мій! Я не бачив тебе років сто не менше. Ти зовсім не змінився, - Маріо радісно обійняв його та з силою поплескав по плечу.

Почувши веселий галас, Марина визирнула з ванної кімнати.

- А ось і вона! - Маріо перевів свою увагу на Марину, яка стояла наче вкопана біля дверей. - Я сильно помилився! Коли Сергій сказав мені, що ти справжня красуня - я не повірив! - Він підійшов до неї та схилившись, голосно прошепотів, - у Сергія завжди був жахливий смак на жінок!

- Маріо, я все ще тут і добре тебе чую, - розсміявся він.

Марина теж не стримала сміх.

- Мене звати Марина.

- Марена - чудове ім'я! - Схвально вигукнув він. - Я Маріо, сьогодні я буду цілком у твоєму розпорядженні. Ми повинні встигнути побувати в багатьох магазинах. - Він поглянув на наручного годинника. - Часу вдосталь. Я встигну за цей час зробити із тебе лялечку щоб Сергій не вдарився обличчям в багнюку.

- Вибачте, я Марина, не Марена, - з усмішкою на вустах виправила вона його.

- Добре Марена, як скажеш, - розсміявся та махнув рукою Маріо.

Марина посміхнулася та придивилася до нього. Маріо виглядав ніби кінозірка. На ньому був. Темно фіолетового кольору піджак із яскравими блискітками на воротнику. Такого ж кольору штани, по боках яких йшли полоски також із блискітками - це візуально робило його вищим. Та чорні натерті до блиску туфлі. Він мав темні очі ґудзики, які іскрили хитрощами та лукавістю, щиру, радісну посмішку та неймовірно струнку спину. Його світле руде волосся, було гладко зачесане назад. Він тримав себе, як справжня королівська особа.

- Ви виглядаєте дуже стильно, - видихнула зі справжнім захватом вона.

- Дякую солоденька. Ти щойно розтопила моє крижане серце, - він взяв її за руку та від душі поцілував.

Марина почервоніла та кинула швидкий погляд на Сергія. Він посміхався.

- Ну, в такому разі... - Сергій сплеснув у долоні. - Ви займайтесь своїми справами, а я поїду у своїх. Маріо, - він поглянув на свого друга, - Річард уже в офісі, ти часом не знаєш?

- Коли я тільки збирався приїхати сюди, Річард іще був вдома та пив квітковий чай із цукерками, - напустив на себе задумливий вигляд Маріо.

- Добре, тоді я зателефоную йому зараз, - Сергій вже діставав мобільний на ходу, після того, як поцілував Марину та попрямував до вхідних дверей.

- І так, що красуня бажає? - Маріо весело підморгнув їй.

- Ну... - Марина замовкла, бо і сама не знала чого хотіла. - Вибрати сукню? - Не сміливо мовила вона.

- Ти ніколи раніше не бувала на подібних зустрічах? - Запитав Маріо, коли вони разом вийшли із готелю та попрямували до чорного форда бізнес класу.

- Я була на вечірці одного разу. 

- Добре! Значить ти маєш хоч якесь уявлення про дрескод на таких зустрічах, - задоволено мовив він.

Форд повіз їх через Тауерський міст та повернувши в вліво, поїхав прямо.

- Спочатку ми підберемо тобі коштовні прикраси, потім заїдемо придивитися взуття на твої тендітні ніжки, далі у нас по програмі магазини одягу та косметичні процедури у салоні краси. О, і ще потрібно щось зробити із твоїм волоссям, - не замовкаючи говорив він.

- А що не так з моїм волоссям? - Здивовано запитала вона.

Маріо прискіпливо оглянув Маринину шевелюру та гидливо взяв одне пасмо двома пальцями.

- Тут не обійтися без стрижки та фарбування. Зараз ти схожа на маленьку сіру мишку, але дуже гарну, занедбану сіру мишку. Хоча я думаю, що стрижка тобі не потрібна, тобі буде набагато ліпше із довгим чорним волоссям із червоними переливати. Ти нічого не маєш проти нарощеного волосся?

- Та ні, - Потиснула плечами Марина.

- Чудово. Алекс зупини ось тут, ми завітаємо до ювелірного магазину! - Звернувся він до широкоплечого, бритого майже під нуль водія.