Розділ 2

Марина злегка насупилася, відводячи погляд в сторону та затримала погляд на підлозі кімнати.

- Щось не так? - Запитав Сергій, стривожено поглянувши на неї.

Декілька секунд Марина просто мовчала, та наступної миті, широка посмішка розквітла на її обличчі.

- Я згадала, що хотіла першим ділом зробити, коли дістануся до Лондона!

- Заманити мене у це широке ліжко? - Сергій грайливо хитнув підборіддям в сторону двох спального ложа та лукаво підморгнув Марині.

Вона не стримала сміх.

- Ідея мені подобається, але якби ти тільки знав, наскільки сильно я не хочу розчаровувати тебе. Моє "важливе діло", полягає в іншому - я повинна зателефонувати Аліні! Я обіцяла їй, що коли ми прибудемо в Лондон, я відразу ж зателефоную та повідомлю про це.

Сергій потиснув плечима.

- звичайно ти можеш зателефонувати до неї. А чому б і ні? - Усміхнувся він. - А я поки що замовлю нам шампанське до номеру і теж зателефоную до Ігоря. - Сергій пішов у напрямку дверей та взявся за ручку.

- Бос повинен все знати? - Запитала Марина хитро.

- Ігор повинен знати все, що тут відбувається, звичайно крім наших з тобою інтимних стосунків, - серйозно додав він, усміхнувся та покинув номер готелю.

З посмішкою на обличчі, Марина підбігла до своєї валізи, розстібнула блискавку та дістала червоний ноутбук. Поглянувши на білосніжну постіль, вона задоволено лягла на ліжко та увімкнула скайп. Аліна була в мережі, тому Марина швидко натиснула на кнопку виклику.

- Привіт, - Аліна помахала рукою по той бік екрану. - Я чекала твого дзвінка.

- Так, я пам'ятаю, що повинна зателефонувати тобі, але коли прибула сюди, у мене подих від побаченого перехопило, і все одразу вилетіло із моєї голови, - сміялася вона.

- Як ви долетіли?

- Політ пройшов добре. В аеропорту нас зустрів знайомий Сергія Річард.

- Річааард, - протягла усміхнено Аліна.

- Саме так. Коли Сергій нас познайомив, Річард назвав мене Маріанною, уявляєш?

- Чому саме Маріанна, якщо ти Марина? - Підняла брову Аліна.

- Сама не знаю. - Потиснула плечами Марина. - Аби мене звали Марія, то я б іще могла це зрозуміти. А ти як? Ми довго з тобою не розмовляти після тієї вечірки, не враховуючи той день, коли ти зателефонувала до мене та попросила подзвонити тобі, коли я прилечу сюди. Ти перебралася до Ігоря та зовсім про мене забула.

- Я ніколи про тебе не забувала Марино. Але у нас із тобою ще буде багато часу щоб вдосталь наговоритися, - пообіцяла вона.

- Коли буде ваше весілля, вже назначена дата?

- Якраз сьогодні ми з Ігорем відвідали РАГС та подали заяву. Через місяць буде наше весілля. Я ніяк не можу звикнути до красивого життя. Сьогодні ми також побували в декількох весільних салонах і у мене просто очі розбігалися від розмаїття дорогезних суконь. Він сказав, що я можу вибрати будь-яку, але я навіть не знаю... Мені не завадила б чиясь порада.

- Я б дуже хотіла тобі допомогти у виборі весільного вбрання, але ж... Ти сама розумієш. Хоча! - Раптово вигукнула Марина. - Ти можеш присилати мені фото з примірочної, а я підкажу тобі, який варіант кращий! Якщо тобі таке підходить...

- Годиться! - Весело перебила подругу Аліна. - Я знала, що ти завжди придумаєш якийсь вихід. Люблю тебе дорогенька!

- А я тебе, - сумно посміхнулася Марина.

Аліна уважно подивилася в екран.

- Ти зараз в готелі?

- Так.

- Передавай привіт Сергію!

- Обов'язково передам. Зараз він вийшов з номеру, напевно говорить з Ігорем.

Аліна трохи спохмурніла.

- Я мало бачу Ігоря, він багато часу проводить в офісі... - Поскаржилася вона.

- Ну, а що ти хотіла? Ти сама вибрала такого чоловіка. Він бізнесмен, що з нього взяти, - відсторонено мовила Марина.

- Я вибирала звичайного чоловіка, якщо ти раптом забула. Про те, хто він такий, я дізналася набагато пізніше.

- І все ж, ти залишилася із ним. Ти не покинула його.

- Ти знаєш чому я цього не зробила! Я покохала його точно так само, як ти кохаєш Сергія. - Аліна на мить замовкла, а потім заговорила знову, але на іншу тему, - в нашому домі постійно знаходяться декілька охоронців та чотири злющих добермана, їх випускають у двір із вол'єру на ніч. І знаєш, що саме жахливе? Ці собацюри мене страшенно не люблять.

Марина розсміялася.

- І справді жах. Як же ти зможеш повертатися до дому вночі, або пізно увечері?

- Не знаю. Я говорила Ігорю, що хочу аби він замінив цих собак іншими, але він говорить, що з часом вони звикнуть до мене, а якщо не звикнуть, то він виконає моє прохання.

- Якщо собака тебе відразу не злюбила, то вже і не полюбить, - стиснула губи Марина.

В двері постукали і Марина вибачившись перед Аліною, поспішила до дверей. Відчинила. Після чого швидко повернулася до ноутбука.

- В номер принесли шампанське, яке замовив Сергій, - граючи бровами, повідомила вона.

- Романтичний вечір?

- Так!

- Ти виглядаєш щасливою, такою сяючою, - з усмішкою мовила Аліна, замріяно заплющивши очі.

- Чого не скажеш про тебе подруго! Твоє весілля вже на носі, а радощів в твоєму голосі я не чую, - Марина серйозно поглянула на неї. - У вас із Ігорем все добре?

- Так, все гаразд. Всі хвилювання через це весілля... Я трохи на нервах. Думаю, мене можна зрозуміти. - Аліна на декілька секунд відволіклась. - Ігор приїхав додому. Я піду зустрічати його.

- Добре, бувай!