Розділ 10

10 Марта

Я не нервувалась. Гороскоп мені напророчив важкий день, тому я до всього була готова. Вілла в Арсена авжеж була шикарна. Така, з глянцевим блиском, шелестом пальм з реклами шоколадок, пекучим повітрям, що важко забиралось в груди, і цікавою компанією на порозі.
“Зустрічають немов президентську делегацію”, - хмикнула я про себе. Ще не вистачило штат слуг вишикувати в білих фартухах. Щоб вже було торжественно так торжественно.
- Он там мама і тато, - прошепотіла Емма, поспішаючи познайомити мене і Лесю. - Он та швабра - Еріка. А біля неї прищ-вискочка, наш кузен Леонардо.
Я глянула на парочку. Ніяка Еріка не швабра. Доглянута, красива, з довгим темним волоссям, засмаглою шкірою, чудесною фігурою, і самозакоханим виразом на обличчі. Її супутник - мало чім уступав Арсену, такий же темноволосий, чорноокий, і красивий. Хіба що був молодший, і не носив кількаденної щетини на щоках.
Ми виходимо з автомобіля. Арсен впевнено, Емма по королівському, а ми з Лесею - немов раки з раковини.
- Амато! - Еріка робить крок на зустріч Арсену. - Dov'è la nostra piccola stella?
Авжеж я нічого не зрозуміла, але по тому як Арсен вказав на доньку, стало ясно що мова про неї. Брюнетка щось прощебетала на своїй незрозумілій мові, Леся міцніше вхопилась за мою руку.
Арсен відповів дівчині, цілуючи її в щоку. Ця сцена здалась мені неприємною. Ніби підглядаю щось мені не призначене. Але я вперто не відводжу очей.
Я маю на це дивитись, аби не відчувати до Арсена нічого окрім огиди. Ось цими самими губами він цілував нещодавно мене. Кобель!
- Ви говорите англійською? - це батько Арсена. Я вдячно йому киваю.
Далі відбувається ціла круговерть. Лесю всі хочуть поцілувати і щось їй сказати. Вона не розуміє нічого, і від того більше тягнеться до мене.
- Напевно дитина втомилась, - приходить нам на допомогу Емма. - Треба провести їх з мамою в кімнату. Нехай переодягнуться і сходять в душ.
- Точно! - Арсен ніби схаменувся. - Еріка?
І знову щось на італійській. Дівчина усміхається і киває.
- Еріка сама вас проведе, вона так пишається роботою над кімнатою, - каже мені Арсен. - Через годину чекаємо вас за столом.
Я йду за дівчиною, тягнучи за собою валізу. Ніхто не запропонував мені допомоги. На щастя в будинку до мене підійшов немолодий чоловік, і протягнув руку до багажу.
- Я Луїджі, пані, - тихо представився він англійською з дуже сильним акцентом. - Працюю тут.
- Дякую, - усміхнулась до нього.
Еріка навіть не обернулась. Вона впевнено крокувала на другий поверх, так що ми з малою навіть не встигали роздивитись будинок.
- Це кімната для зірочки, - демонструючи знання англійської, Еріка відчиняє двері і пропускає нас в справжні апартаменти. Тут справді все як у принцесиному будиночку. Рожеві з білим стіни, ліжечко у формі хмаринки, зі справжнім балдахіном, пухнастий килим на підлозі, купа іграшок, виставлених в певному порядку, туалетний столик з дзеркалом, інші мініатюрні меблі.
 - Ого! - виривається у Лесі. - Я буду тут жити? - несміливо питає у мене.
 - Так, персик, - у мене в грудях збирається грудка. Я впевнена, що моя донечка заслуговує на всю цю розкіш. І якби не зрада Іллі, якби не моя дурна голова, моя рідна дитина б теж жила в подібній розкоші. У неї напевно було б все. Аби я тоді впоралась.
Лесь плескає в долоні і несеться до іграшок. Це трішки виводить мене з темних думок.
- А моя кімната де? - я повертаюсь до вдоволеної собою Еріки.
- Апартаменти прислуги на третьому поверсі. Луїджі проведе, - дівчина переводе на мене погляд чорних очей. - Привиди дівчинку через годину вниз. Сподіваюсь сама знайдеш дорогу?
В очах читається зневага до мене і мого статусу. Що ж місце мені в будинку вказали неоднозначно. Я вдаю, що просто не зрозуміла сказане Ерікою. І повертаюсь до споглядання доньки.
Яка зрештою різниця де зможу помитись і переодягнутись? Переліт дещо мене вимотав. Хочеться змити липкий піт, переодягнутись в щось легше, і навіть поїсти, переш ніж влаштовувати Арсену скандал. Він справді вважає, що я буду жити на різних поверхах з донькою? Що ж йому доведеться вислухати багато неприємних слів.
- Лесю, ходімо, - гукаю малу, як тільки Еріка йде геть.
- Мамусь, ти куди? - Леся кидає іграшки, як тільки я роблю крок від дверей.
- В свою кімнату.
- А ми повернемось сюди? Тут так прикольно!
- Якщо хочеш - можеш почекати мене тут, - пропоную я їй.
- Ні, - очікувано дитина хитає головою. - Самій страшно. Я з тобою! Але потім прийдемо сюди - тут ціла купа іграшок!
- Я бачу, - торкаюсь її голівки. - Ми пограємось тут пізніше.
Слідком за Луїджі ми підніймаємось поверхом вище. Де мені виділено невеличку кімнатку під самим дахом. Практично мансарда. Тут задушливо, я відразу відчиняю вікно. А старий пояснює де душ і як увімкнути кондиціонер.
Усміхаюсь йому і дякую. Союзники в цім гадючнику мені будуть не зайві.

10 Арсен

— Я чекав на вас лише завтра. Думав, ви приїдете одразу на свято, — всміхнувся до батьків, вперто намагаючись ігнорувати присутність Лео, якому відверто не радий.

— Ми так і планували, але... — тато багатозначно глянув на маму, а вона прощебетала:

— Як це я дочекалася б свята, коли моя внучка нарешті приїхала? Мені не терпілося її побачити. О, синку, вона чудова! 

— Це правда, — я майже відчув гордість за доньку. — Коли ви познайомитеся ближче, будете вражені нею. Сподіваюся, ви не розучили українську, бо це єдиний спосіб, щоб Леся вас зрозуміла.

— Ми обов'язково знайдемо спільну мову, — всміхнулася мама.

— Тобі пощастило, як завжди, — недоречно вклинився Лео.

— Чого це мені пощастило? — здивувався я.

— У тебе чарівна дочка! А її мама просто красуня. Схожість не помітити неможливо. Бідна Еріка, важко їй буде в одному будинку з твоєю колишньою, — він відсалютував мені келихом мартіні, який не зрозуміло звідки з'явився в його руках. Емма дзвінко засміялася і хутко видала: