Глава 12. Пропозиція дівчини (Юрій)

Я вийшов із номера Соломії та тепер знаходився під дверями. Мені стало на душі якось легко. Розмова з дівчиною зняла плечей невидимий тягар. Якось навіть було чудно.

Але тепер прояснилося, що випадок у потязі був дурним непорозумінням. Привітна дівчина просто перебрала, а я тоді був не в гуморі, та вийшла така дивна ситуація.

- Ну що там? - запитав із дикою цікавістю Максим, коли я зайшов.

- Нічого.

- Як нічого? - обурився товариш. - Ви не говорили?

- Говорили, - сів я на крісло та дивився на склянки, що були наповнені коричневим спиртним. Видно Максим вирішив почати наш вечір із міцного.

- То чому кажеш, що нічого?

- Бо нічого особливого не було. Випадок, що стався між нами був справжнім непорозумінням. Тому нині все ок.

Ця відповідь втішила Бобра. У його очах горіли вогники щастя, але, на жаль, наступні мої слова їх загасили.

-  Також соломія сказала, що ти її не цікавиш. Вона знає, що ти доволі несерйозний парубок.

Брови Максима від здивування злетіли. Він не очікував такого різкого повороту. Проте таке життя.

- Ти це серйозно сказав? Ти не жартуєш?

- Ні, але якщо не віриш, то можеш піти та перепитати.

- Дуже дотепно, - буркнув він та додав. - А я надіявся, що між нами щось буде. Вона симпатична, має гарне та довге волосся, а також ноги... Сумно якось, навіть дуже.

У відповідь я стиснув плечима. В цій ситуації я жодним чином не міг йому допомогти. Хоча гіркоту товариша розумів. Вона дійсно дуже вродлива. Природа не пошкодувала для неї нічого та дала їй найкраще.

Але про що я нині думав? Я фактично одружений, а перед очима Соломія. Якось це чудно та негарно щодо моєї нареченої..

Я намагався відвернути свою увагу на якісь інші речі, а тому запитав у Бобра:

- Завтра як день плануємо?

- Ти проєктуєш розважатися? - здивувався Максим. - Я гадав, що ти ці всі дні сидітимеш у номері та у стелю будеш дивитися.

- Я не настільки зануда. То які в тебе пропозиції?

- Можна завтра після першої дня піти на лижах покататися, а далі попертися в якийсь ресторан, наїстися місцевих смаколиків, а потім це все залити солодким вином.

- А чому після першої?

- Бо сьогодні ми будемо пиячити, - пояснив Максим та схопив свій келих. - За приїзд!

Ми цокнулися, а через дві секунди спиртне текло по стравоходу. Максим взяв якийсь дуже противний коньяк. Мене кривило, а попри це поділився наступним:

- Значить я завтра вранці встигну перейти в крамницю, де продають чаї. Я читав у Інтернеті, що вони там неймовірні. Гадаю, якщо вийду о 10 ранку, то встигну назад. Тут йти ногами десь пів години.

Бобер засміявся та сказав:

- Чай? Ти серйозно? Тут треба вина купувати, а не сушену м'яту та мелісу. Смішний ти. Я інколи не знаю, як можу з тобою товаришувати. Ти неймовірний нудяр. Ось чому не взяти пляшку вина, піти до гарних дівчат...

- Якби я був таким, як ти, то ми з тобою давно спилися, але перед цим б довго лікувалися від венеричних хвороб.

- Ой, ну ти вже перегинаєш... Якщо пити якісне спиртне, то нічого не буде.

- Але на нього треба спочатку ще заробити, - додав я.

- Це точно, - хмикнув він, наливаючи по другому колу. - За те, щоб гроші до нас самі йшли!

- Гарний тост, - погодився з ним.

Так ми випили чотири рази, що змусило мене відчути себе добряче п'яним. Рука тягнулася вже до п'ятої чарки, але тут почав дзвонити телефон.

На екрані світилося ім'я моєї нареченої. Я подумки вилаявся. Дівчина не давала мені спокою.

- Невже Марія? - невдоволено запитав Бобер.

- Угу, - взяв я смартфон до рук та скривився.

- Тобі треба поставити дівчину на місце. Якщо ти зараз цього не зробиш, то вона після весілля тобі на голову вилізе.

Частково Бобер говорив діло, але я не хотів зараз сваритися з Марією, яка могла лише від невідповідного тону голосу неймовірно сильно образитися.

- Алло, - підняв я слухавку.

- Чому ти не телефонуєш? Невже ти перестав мене кохати?

- Маріє, не говори такого...

- Ти вже налиганий? – суворо перебила вона. - Я таки знала, що ти поїхав туди для того, аби тільки п'янствувати. А все через отого друга! Він налаштовує тебе проти мене!

Максим, який почув крики Марії, закотив очі, а далі вилив у себе п'яту чарку.

- Сонце, я випив лише декілька келихів. Я більше не маю наміру...

- Ага, так я тобі й повірила! Вам чоловікам не можна довіряти! Навіть не здивуюся, якщо біля тебе зараз сидить, якась гола дівка  та виробляє непристойні речі!

Вона знову взялася за своє. Від цього стало нудити. Невже дівчина такої поганої думки про мене?