Розділ 28

Панченко перехоплює мій рух за долю секунди, перекриваючи своїм широким тілом шлях до кімнати. 

— Проводитимеш з ним час у більш адекватному стані. А зараз ми йдемо до машини і це не обговорюється, інакше я простежу, щоб комендант гуртожитку викликала сюди наряд для з'ясування обставин нічних гулянь. Як думаєш, твоя бабуся зрадіє дзвінку з поліції о першій ночі?

Я люто стискаю губи, відчуваючи, як злість вирує у грудях. Він поставив мене в рамки, з яких я не можу вибратися. Переді мною впевнений, вродливий чоловік наділений владою і це не може не притягувати. Але він належить моїй бабусі, і я не можу дивитися на нього як на об’єкт бажання. Не стримуюся, та ледь чутно шепочу:

— Я ненавиджу тебе, Панченко.

— Знаю, — його губи смикаються в ледь помітній посмішці, яка дурманить розум. — Йдемо до машини, — він відхиляється від мене та натискає на кнопку ліфта.

Алкоголь, який до цього приємно туманив мозок, від різкого спалаху люті та стресу раптово б'є в голову важким, залізним молотом. Коридор гуртожитку починає злегка погойдуватися перед очима, а стіни ліфта здаються занадто вузькими. Любомир заштовхує мене всередину і ліфт повільно опускається. 

Всю дорогу вниз ми мовчимо. Панченко стоїть спиною до мене, заклавши руки в кишені, і від нього віє таким холодом, що піджак на моїх плечах перестає гріти. Ми виходимо на свіже нічне повітря, і мене різко наздоганяє розплата за алкоголь. Світ навколо робить крутий кульбіт, а шлунок судомно стискається.

— Мені погано, — хриплим голосом видавлюю з себе та зупиняюся біля старої автівки Любомира. 

— Не вигадуй, я бачив, що у задушливому гуртожитку тобі було надто добре, сідай у ма... — Панченко не встигає договорити, як я згинаюся навпіл. 

Мене нестримно нудить. За каноном усього мого сьогоднішнього везіння, все це багатство летить прямо на його начищені туфлі та низ ідеально випрасуваних брюк.

На кілька секунд над парковкою гуртожитку западає така тиша, що чути лише моє важке, хрипке дихання. Елітна смарагдова сукня та образ фатальної жінки розлітається на друзки. Я стою, тримаючись за дверцята його машини, зі сльозами на очах від сорому та безсилля. 

Повільно піднімаю голову, очікуючи на криваву розправу чоловіка. Він дивиться на своє зіпсоване взуття. Панченко заплющує очі та робить повільний вдих через ніс. Він мовчки відчиняє дверцята, дістає з салону пляшку води та простягає мені. Я беру її до рук, полощу рот і згораю від сорому. Любомир при цьому витирає свої туфлі вологими серветками. Він робить це мовчки, без докору чи глузування.

— Сідай в авто, — карбує кожне слово таким тоном, наче виносить мені смертний вирок.

Я покірно виконую наказ. Розміщуюся на передньому сидінні та міцно стискаю пляшку. Любомир займає місце за кермом і авто рушає з місця так різко, що шини свистять на всю вулицю. У мене паморочиться у голові, розум затуманюється, а очі заплющуються. Не помічаю в яку мить, я засинаю під гуркіт двигуна.

Прокидаюся від того, що автомобіль зупиняється. Світло ліхтарів за вікном якесь інше і це явно не тихе передмістя, де живе бабуся. Навколо височіють багатоквартирні будинки у спальному районі міста. Двері відчиняються, і Панченко без зайвих слів підхоплює мене на руки. Я занадто слабка і п'яна, щоб чинити опір. Моя голова безсило падає йому на плече, руками охоплюю шию.

— Де ми? — мій язик плутається, але я  вперто продовжую говорити. — Це точно не мій дім.

— До Елеонори Петрівни годину їзди через усе місто. Я не збираюся везти їй напівпритомне тіло, яке тхне перегаром і підлітковим бунтом, — чоловік заносить мене до під'їзду. — Сьогодні ти ночуєш у мене.

Він несе мене до ліфту. Весь час тримає мене на руках, і я потайки захоплююся його силою. Поруч з ним почуваюся маленькою, тендітною та захищеною від усього світу. Панченко заносить мене у звичайну однокімнатну квартиру, де панує простий затишок. На стінах старенькі шпалери, книжкові шафи забиті науковою літературою, на столі рівноскладені якісь папери. Любомир обережно опускає мене на ліжко.  Я одразу намагаюся піднятися, але смарагдова сукня перекрутилася, а в голові знову починається некерований вертоліт, котрий робить круте піке.

— Лежи, горе-звабнице.