Розділ 10

Виходжу зі спальні та прямую до своєї кімнати. Досі не можу повірити, що житиму з цим гадом, і зараз я зовсім не про Гаріка. Мені здається, чи Панченко фліртував? Вирішую спробувати втілити план Насті у життя і сподіваюся, що бабусин Любчик вилетить звідси ще до того, як розбере валізу. Пізніше неохоче йду вечеряти. Зовсім не бажаю бути свідком їхнього воркування. На кухні лише бабуся. Вона наливає чай, а я сідаю за стіл. 

— О, Вероніко, добре, що ти прийшла. Любчик поїхав у термінових справах, а я не хочу вечеряти сама.

— Добре, що поїхав, —  я бурчу собі під ніс, але бабуся цього не чує і заклопотано розставляє порцелянові чашки на столі.

Сідаю на стілець, підібгавши під себе одну ногу. Запах м'яти завжди асоціювався у мене з домашнім затишком, але зараз він зовсім не заспокоює. Усередині все кипить від обурення. 

— Бабусю, нам треба серйозно поговорити, — я відсуваю чашку вбік. 

Бабуся сідає навпроти й бере до рук свій чай. Здається, вона знає про що піде мова. Бабуся дзвінко розмішує ложкою напій.

— Якщо ти знову про мою різницю у віці з Любчиком, то ми це вже обговорювали. Він дуже зрілий для своїх років.

— Та до біса вік, — емоційно жестикулюючи, я нахиляюся вперед. — Справа в тому, хто він такий. Ти ж його зовсім не знаєш його справжнього, тобі він показує кращу версію себе. Панченко викладач у моєму університеті, і повір, на кафедрі про нього говорять різне. Він цинічний, прораховує кожен свій крок. Тобі не здається дивним, що двадцятисемирічний красивий чоловік раптом вирішує пов'язати життя з… — вчасно роблю паузу та обережно підбираю слова. — ну, з жінкою, яка має солідний бізнес і нерухомість?

Обличчя бабусі не виказує жодних емоцій. Вона повільно робить ковток чаю, і залишається бездоганно спокійною, проте очі підозріло зіщулюються:

— Ти натякаєш на те, що він альфонс? 

— Я не натякаю, а кажу це прямим текстом, — кладу долоні на стіл.  — Будь ласка, благаю тебе, не виходь за нього заміж. Скасуй це весілля. Навіщо нам у домі чужа людина, яка спить і бачить, як прибрати до рук твої справи? Він же бреше тобі, його почуття не справжні, він сам мені натякнув, що одружується не через кохання!

Бабуся зітхає і припиняє помішувати чай. Вона протягає руку та лагідно накриває мої тремтячі пальці своєю теплою долонею.

— Ти бачиш тільки те, що на поверхні. Любомир не бреше мені, я не вимагаю від нього палких зізнань у коханні. Це одруження наше спільне, доросле рішення. У нього є вагомі причини бути зі мною, які твоїй юній голові поки важко збагнути. Він надійний, сильний, чесний чоловік. Я не збираюся скасовувати весілля через твої вигадки.

Розгублено дивлюся на бабусю. Навіть вона говорить про якісь інші причини, котрі мені невідомі. Бабуся вперто не хоче мене чути. Панченко повністю задурив їй голову. Наша вечеря минає у напруженій тиші.

Зараз на годиннику десь приблизно двадцять перша. Бабуся, стомлена важким днем і переїздом Любчика, вже пішла до своєї спальні відпочивати, а я ніяк не можу знайти собі місця. Думки про Панченка, ці загадкові інші причини одруження та гарячі руки на моїй талії просто випалюють мозок. Тишу вечора порушує гул двигуна за вікном. Я підхожу до штор і обережно виглядаю. На подвір’я заїжджає авто Панченка. 

У голові миттєво спалахує підступний план. Бабуся в мене жінка гонорова й ревнива, вона жодного натяку на флірт із власною онукою не потерпить. Треба просто змусити цього альфонса виказати свою хтиву натуру, щоб бабуся побачила все на власні очі, і тоді прощавай не потрібне весілля.

Кулею лечу до гардеробної та знімаю свою улюблену розтягнуту футболку. Швидко одягаю свій найвідвертіший комплект. На мені опиняється шовкова майка на тонких бретельках із глибоким декольте та екстремально короткі шортики, які ледь прикривають стегна. Зверху накидаю тонкий, невагомий халатик і навіть не зав'язую його на поясі. Він розлітається при кожному русі, безсоромно оголюючи ноги. Прихопивши роздруковані лекції з мікроекономіки для ідеального алібі, я спускаюся у вітальню.

Вмикаю телефон на відеозапис та ставлю його так, щоб було добре видно диван. Маленький торшер біля шкіряного дивана світить м’яким світлом, створюючи спокусливу напівтемряву, і я мощуся на подушках. Лягаю на живіт, ліктями впираюся  в м'яку поверхню й підпираю підборіддя долонями. Спідня частина халатика наче випадково зсувається вбік, повністю відкриваючи мої стегна. Я відкриваю книгу, грайливо закидаю ноги вгору і починаю повільно, спокусливо розмахувати оголеними ніжками, час від часу торкаючись п'ятами одна одної, наче повністю занурена в навчання.

Буду дуже вдячна, якщо натиснете на серденько біля книги! Як гадаєте вийде спокусити Панченка?