Розділ 7

— Всі знають, що Панченко неодружений, — зауважує Настя та додає ложку дьогтю у мій ідеальний план. 

— О, це ще краще! — у венах вирує азарт. — Він покинув дівчину з дитиною, а тепер цілується з нею. От гад! А може то його цивільна дружина?

— Або проста знайома, — Настя зовсім не поділяє мого ентузіазму.

— Простих знайомих не цілують, — ховаю телефон у рюкзак та радію своїй удачі. — Ось побачиш, цей альфонс більше не буде з моєю бабусею.

Подумки святкую свою перемогу і перед нами виростає широка постать у шкірянці.

— Дівчата, привіт! А я вас якраз шукаю, — широко посміхається одногрупник Юра. — у мене для вас є пропозиція, від якої неможливо відмовитися.

— Яка ще пропозиція? — Настя звабливо поправляє волосся. Цей хлопець явно їй подобається, але вона вперто не зізнається у цьому.

— Через тиждень у мене у четвер день народження, — Юрчик хвацько підмигує. — Святкуємо в третьому гуртожитку, в сороковому блоці. Чекаю вас обох. Початок о сьомій вечора!

— Ну, у нас уже були плани, — Настя грайливо крутить волосся на пальці. 

Я дивлюся на неї округлими очима і не розумію про які плани вона говорить. Одягнути піжаму з ведмедями і розлягтися на ліжку з відром попкорну перед телевізором? Подруга змахує віями та вдає зацікавленість. – А хто ще буде?

— Збираю тільки своїх. Назар із друзями, дівчата з філфаку обіцяли заскочити, піца, Ростик з музичного принесе гітару. А, ще Дмитро і Артур.

Артур! Мій прекрасний, недосяжний Аполон, за яким я таємно сохну вже добрих півроку. Він здавався мені абсолютно недосяжною зіркою, а тут випав шанс опинитися в одній компанії, та ще й у невимушеній атмосфері студентського гуртожитку. Настя казала, що він розійшовся з дівчиною. Вона розуміє все без слів:

— О, якщо буде Артур, то ми обов’язково прийдемо, — подруга позбавляє мене вибору.

 — Добре, тоді чекатиму.

Юра йде геть, Настя миттєво штурхає мене ліктем у бік, а її очі округлюються від азарту:

 — Ти чула? Артур теж там буде. Це ж знак від всесвіту.

— Я почула, — у мене аж дихання перехоплює, а весь мій войовничий запал щодо Панченка на мить випаровується, поступаючись місцем шаленому трепету в грудях. Проте сьогодні ввечері мені потрібно виграти війну з Панченком.

Після занять їду додому. Весь шлях від університету я міцно стискаю кермо, прокручуючи в голові те кляте відео з Панченком, брюнеткою та дитиною. Руки тремтять від обурення. Нічого, Любомире Володимировичу, я не дозволю вам вести подвійне життя та обманювати мою бабусю. 

Припарковую своє маленьке акуратне авто біля будинку і заходжу до будинку. Бабусі немає і мені доводиться відкласти своє грандіозне викриття до кращих часів. Бабуся приїжджає аж ввечері, і не сама, а з Панченком. Вони заходять до будинку, а нетерпляче чекаю їх на вході.

Першою заходить бабуся. У свої сімдесят два роки вона має такий вигляд, наче щойно зійшла з обкладинки журналу для ділових леді. Бездоганна укладка світлого волосся, елегантне пальто і задоволений погляд. Слідом за нею заходить цей пройдисвіт. Панченко тримає в руці всього одну валізу.

— О, Вероніко, ти вже вдома, — бабуся підставляє мені щоку для поцілунку. — А ми з переїздом. Любчик виявився надзвичайно зібраним чоловіком, жодного зайвого мотлоху. Тільки найнеобхідніше для роботи й життя.

“Любчик”, трясця йому. Це звертання б’є батогом по вухах. Я випростуюсь, схрещую руки на грудях і міряю викладача максимально холодним, зневажливим поглядом. Тільки от моє серце чомусь заходиться в божевільному ритмі, варто моїм очам зустрітися з його глибоким поглядом. Панченко робить повільний крок уперед, і кутички його губ знову зрадницьки смикаються у своїй фірмовій, бісячій посмішці. 

— Добрий вечір, Веронцю, — він ставить валізу на паркет і робить крок назустріч, наче навмисно знову випробовуючи на міцність мої особисті кордони. — Тепер ми житимемо разом, проте не хвилюйся, я, як і обіцяв, вночі поводимуся тихо.

— До ночі вас тут не буде, — переможно задираю голову. Рука в кишені джинсів міцно стискає телефон. — Не хочете розповісти бабусі про свою дружину та дитину?

Буду дуже вдячна, якщо підпишетеся на мою сторінку та натиснете на серденько біля книги.