22

   Коли Монті подивився на цікавих роззяв, що заглядали до нього в кімнату, ті одразу ж підскочили, як на голках. Вхідні двері зачинилися перед ними і здається, навіть ударили когось по носі. У кімнаті ми залишилися втрьох, і настав час обговорити те, що між нами відбувалося.

   Кіран підійшов до мене і навіть спробував обійняти. Але я відкинула його руку і відійшла на кілька кроків убік, навіть очі не підводила. Було прикро і неприємно, хотілося просто розвернутися і піти, якнайдалі від усіх цих інтриг, розбірок і проблем. Адже жила собі раніше спокійно, ні про що не турбувалася. А зараз щодня і щохвилини борюся за можливість не те, щоб жити, а просто вижити.

 - Сашо, він не скривдив тебе? – хлопець знову зробив спробу наблизитись і доторкнутися до мене.

 - Він ні, на відміну від деяких, - я підняла на нього погляд і одразу дала зрозуміти, що наближатися до мене не варто.

 - Що ти розповів їй? - він подивився на власника кімнати.

 - Правду, яку ти так намагався приховати, що боявся навіть на мить залишити нас наодинці.

 - Чекайте, хлопці, якщо ти не зміг мене поцілувати через якусь магію, яка зберігається в золотому значку, - я помітила, як Кіран кинув ненависний погляд у бік друга. Але тепер мені цікаво, чи вони взагалі друзі чи ні? Хіба між хлопцями, які товаришують, таке відбувається? - Тоді як він зміг це зробити у кімнаті, де я жила?

 - Золото, яке я причепив тобі на форму, має магію, як і будь-яке інше, навіть срібло. Ти запропонувала стати парою, я погодився, але запропонував більше. Я хотів стати не тільки хлопцем і дівчиною, але й одружитися, - відповів Кіран, знову зробивши крок до мене. Але я одразу дала зрозуміти, що краще йому цього не робити.

 - Але ж я тобі нічого не відповіла.

 - Тобі знайоме поняття – мовчання знак згоди? Ти дозволила причепити значок, отже, ти погодилася і прийняла мою пропозицію.

 - Але чому ти зміг мене поцілувати, якщо я носила золото МонтіКора?

   Повисло незручне мовчання і те, що ці двоє почали якось дивно перезиратися, мене трохи почало дратувати. Отже, в усьому цьому є заковика і мені не всі домовляли. Ну що ж, якщо ми тут зібралися, тоді вивертайте вже все. Краще пережити один потужний удар, ніж кілька запаморочливих.

 - Коли я приніс золото в дуже цікавому стані, то у мене в голові була тільки одна думка, використати тебе для того, щоб Сікор відчепився від мене. Жодної пропозиції про стосунки чи весілля, чи щось інше не було. Тому золото розцінювало це як звичайний інтерес, а не серйозні наміри, - бачу, визнаватись йому в цьому було не особливо приємно, але добре хоч сам зізнався.

 - Якби МонтіКор запропонував тобі серйозні стосунки або хоча б у думках мав бажання на це, золото б не дозволило мені торкнутися тебе, тож…

 - Спочатку все це так і було. Але потім усе змінилося, ти змінила мене, твоє ставлення та твої погляди на світ чи справедливість. Маленький недолік переріс у велику брехню, хоча я й не дурив. Просто, коли дарував цей клятий значок, думав зовсім про інше.

 - Та що ж ви за принци такі? Повинні розумно мислити в будь-якому стані. А якщо не можете дати собі звіт, то якого біса дієте імпульсивно, а потім через це люди страждають. Ти, - я звернулася до Монті. - Вирішив скористатися мною, потім закохався, але навіть не зволив порозумітися. З будь-якої ситуації є вихід. І я думаю, якби ти все мені розповів, то нічого цього не сталося б.

 - Але Сашо, - сказав Кіран.

 - А ти взагалі заткнися. Ти знав усе з самого початку, і навіть не натякнув, що це дивний план спасіння мого життя. Ти нахабно скористався ситуацією та моїм незнанням про ці ваші магічні значки. І просто замкнув у клітці власного егоїзму.

 - Але я... - знову хотів виправдатися він.

 - Ти весь час знав, що я була закохана в МонтіКора. Що я більше ні на кого не дивилася, навіть перебуваючи серед таких хлопців. Ти знав, що все, що відбувається, завдає мені страшного болю і страждань. Але знов нічого не зробив. Ти почекав момент мого відчаю і скористався хвилинною слабкості, поневоливши мене. І ти реально думав, що я зможу тебе полюбити, навіть якби і вийшла заміж? Запам'ятай, ніхто і ніколи насильно милий не буде. Та й ти навряд чи сам умієш кохати. Адже ті, хто люблять, ніколи не завдають болю іншим.

 - Сашо, давай поговоримо наодинці.

 - Я не те, що говорити з тобою не хочу. Я навіть бачити тебе не бажаю, і не з'являйся на моєму горищі більше ніколи. Інакше я за себе не ручаюся.

   Я пішла, одна, відкинувши руку Кірана, який зробив останню спробу зупинити мене. У коридорі зібралося ще більше людей, ніж було кілька хвилин тому. Але я вилетіла як куля, мало не збивши когось із ніг. Я бігла, не оглядаючись кудись уперед, зовсім не дивлячись собі під ноги і не думаючи про те, де опинюся вже за хвилину.

   З очей бігли сльози, і було таке відчуття, що вони розривали мене зсередини, завдаючи такого нестерпного болю, що хотілося просто померти. Я не могла зупинитись, крик виривався з мене, і я дала волю емоціям, закричавши, що було сили слово – НЕНАВИДЖУ!

   День добігав кінця. На академію опускався вечір, небо загорялося тисячами крихітних вогників, а на горизонті піднімався масивний холодний місяць. Крізь прочинене вікно влітав прохолодний вітерець, освіжаючий розум і протверезний думки. Цілий день я провела на горищі, сюди кілька разів приходили якісь студентки. Одна залишила коробку з якимись непотрібними прикрасами для кімнати. Інші дві щось шукали, але, побачивши когось, хто їх дуже налякав, з криками покинули горище.

   По обіді й до самого вечора було тихо, ні гостей, ні принців, нікого, навіть Пушок кудись зник. Я випила чаю, але поїсти взагалі не вдалося, апетит був відсутній повністю. Було прикро, боляче, і насправді хотілося просто плакати.

   Як би я не намагалася знайти хоч якийсь вихід із цієї ситуації, нічого не виходило. А що як раптом, а от якби так, а що, якби… Але нічого, суцільні невдачі та провали. Я злилася на МонтіКора, я б йому із задоволенням заїхала з кулака в цю чудову мордочку. Але чесно зізнатися, навіть встигла пробачити. Не знаю, як би сама вчинила у подібній ситуації. Можливо, наробила б купу помилок, постраждали б багато людей, а то й ще чого гіршого трапилося б.