12

   Секунди тривали ніби вічність, то хотілося відчинити двері, то хотілося вдавати, що я досі сплю. Про моє місцезнаходження знало лише чотири людини, вірніше три принца та один привид. Тож за дверима точно хтось один із них. Але щоб не нудити себе і свої думки, я швидко відчинила двері і побачила там Незора.

 - Привіт, - розпливаючись в посмішці, привітався він і навіть змахнув рукою. – Я можу влетіти?

 - Як хочеш, - трохи розчаровано відповіла я і попрямувала назад до дивана. Але мій стан був помічений.

 - Ти чекала побачити когось іншого? - ага, вже взяла і відразу зізналася.

 - Навіщо прилетів? Щось трапилося чи тобі просто нудно? – я не встигла назад залізти під ковдру, бо мені одразу повідомили цікаву новину.

 - МонтіКор чекає тебе на ранкову трапезу. А я прийшов тобі про це повідомити та проконтролювати, щоб ти не запізнилася. Так що вище ніс, бігом у ванну і їсти, - щось привид було надто веселим.

   Коли я почула ім'я принца, всередині одразу щось здригнулося. Значить, він таки чекає на мене і буде поруч на сніданку. Але чому не прийшов сам, а надіслав за мною когось іншого. І не те, що одного із принців, а примару. Щось точно не так. Але що знову за гра чекає мене з ранку?

   Сперечатись я, звичайно, не стала, так що, відразу ж почала збиратися. Привела себе в порядок, розчесала волосся, зробила легкий макіяж і вже збиралася надіти балетки, як Незор відразу прокашлявся і вказав на туфлі. І тут не вдалося втекти. Тож довелося підкоритися і вже за десять хвилин до сніданку ми, не поспішаючи, крокували у бік їдальні.

 - Чому за мною прийшов саме ти, а не Монті? - нарешті обережно поцікавилася я, хоча чомусь була впевнена, що мені не дадуть відповіді.

 - Про все дізнаєшся на місці, і думаю, тобі це сподобається, - посміхаючись і навіть якось надто радісно поводився привид. А мене це насторожувало і лякало.

   Що ж такого має статися, що мені ще й сподобатися повинно, навіть після вчорашньої сварки. Цікаво, хоч хтось знає про неї чи принц вирішив не ділитися цією інформацією з іншими? Навіть страшно уявити, що за сюрприз на мене може чекати. Ось я посміюся, якщо це буде весільна церемонія. Чесно, реготатиму так, ніби божевільна.

   Але побачивши свого названого нареченого, який стояв за кілька метрів від арки, що веде до їдальні. Усередині відразу все якось затремтіло. Серце забилося швидше, вчорашня образа нагадала про себе, і в мені завирували емоції. З одного боку, я все ще сердилась і ледве стримувала себе, щоб не розвернутися і не піти геть. З іншого раділа, що знову побачу його очі, почую голос і, можливо, навіть зможу відчути на собі його дотик. Хоча щось мені підказує, що настав час закатати губу назад, а то спіткнуся ще через неї.

   Чому він чекає на мене саме тут, а не всередині? Але як тільки я зупинилася і задумалася про те, чи варто мені сьогодні туди йти. Або, можливо, краще втекти, поки не пізно. Як Незор прокашлявся і принц, обернувшись, одразу помітив нас. Ну, от і все, втекти тепер точно не вийде. Тож доведеться знову грати в гру, правила та сюжет якої мені ні чорта не відомі. Таке почуття, що я ходжу мінним полем, та ще й із зав'язаними очима.

   МонтіКор підійшов, жестом наказав примарі зникнути, і на коридорі ми тепер лишилися вдвох. Я не дивилася на нього, а опустила погляд у підлогу. Навіть не знаю чому, але зараз просто не могла дивитися в його очі. Між нами було менше півметра, і я відчувала різкий, але приємний запах його, до речі, нового парфуму. Але, перш ніж щось сказати, хлопець просто простяг мені руку. І я тільки після цього звела на нього погляд.

 - Доброго ранку, Сашо, - голос його пролунав, наче солодка пісня купідону. І я знову зачарована його чарівністю, скорилася почуттям і вклала свою руку в його долоню.

 - Привіт, - це все, що я змогла видавити з себе. Немов під якимось гіпнозом, пішла до їдальні слідом за ним.

   Поводився хлопець так, ніби нічого не сталося. І певною мірою я рада, що колишній конфлікт не піднімався для обговорення. Та ось тільки я чекала хоч якогось вибачення за те, що сталося. Але, мабуть, принців не вчили цьому. Добре, граємо далі і чекаємо, що зараз такого має статися. Незор добре дав зрозуміти, що мене це має порадувати.

   Все було, як завжди, збиралися студенти, розсідаючись на свої місця. У повітрі витав аромат щойно приготованої їжі та кави. А ще французькі пончики із цукровою пудрою. Це маленький десерт для тих, хто знаходиться поряд із принцами.

   Серед золотих претенденток так само знаходилася і Сікора, котра мило розмовляла зі своїми подругами. Хоча я вже не надто вірю в те, що з нею може хтось дружити. Це або вимушене спілкування через якісь блага, або ж залякування і страх. Але її метод завоювання оточення мене зовсім не турбував. А ось МонтіКор був дуже серйозно налаштований. Так що тільки-но ми з'явилися на порозі, як студенти затихли, а ми попрямували до них за стіл. Я навіть спробувала чинити опір, але хто ж мені дозволить це зробити?

 - Що ти задумав? - ледве чутно поцікавилася я, чомусь скута страхом.

 - Хочу, щоб ти зрозуміла щирість моїх намірів і те, що я серйозно налаштований, - так само відповів мені він. І ми зупинилися за півметра від дерев'яного столу, де сиділи студентки, які мали золото.

   Сікора сиділа на краю, так що відразу підскочила на ноги і, вклонившись, опустила очі в підлогу. На її обличчі більше не блищала посмішка і, здається, вона навіть почала тремтіти. Ну, ясна річ, відчувала, мабуть, що зараз буде щось не дуже приємне.

   Багато студентів, які сиділи прямо перед нами, опустили очі вниз, боячись гніву МонтіКора. Здається, вони вже бачили його в такому стані раніше, та ось тільки мені невідомо було чого чекати. Але те, що трапилося далі, те, про що мені натякав Незор, шокувало не тільки всіх, хто тут перебуває, а й мене.

 - З цієї миті, ти більше не пов'язана зі мною нічим! – холодно та голосно сказав принц. І зірвав із грудей дівчини золотий значок, що з дзвоном упав на кам'яну підлогу, розрізаючи тишу. - За те, що намагалася нашкодити моїй нареченій, ти будеш покарана. І з цього дня стаєш звичайною студенткою. Ти проживатимеш, навчатимешся і їстимеш разом із ними. А також цілий місяць допомагати з прибиранням саду, щоб обміркувати свої вчинки.