8

 - Ти що твориш, збоченець, не чіпай мене, - закричала я, але відразу усвідомила, що хлопець навіть не ворушився, він просто відключився.

   Заспокоївшись і важко дихаючи, лежачи під п'яним і несвідомим принцом, я думала, що мені тепер робити. І взагалі, чому він напився і приперся до мене та ще й з такими наїздами? Але коли стало взагалі несила, я спробувала якось вивільнитися, і королівське тіло опинилося на підлозі, добре хоч на старому і затертому килимі.

   Ну і що мені тепер робити з його високістю? Не викочувати ж у коридор, чи просити когось його відвести до покоїв. Доведеться залишити тут до ранку. Отже, застелила на підлогу свою ковдру і підклала йому під голову подушку. А сама сховалась  під простирадлом і, скрутившись калачиком, спробувала заснути. Але все одно час від часу дивилася на соплячого МонтіКора.

   Його розлютило, що хтось із принців подарував мені срібний значок? Але чому? Не думаю, що така, як я, можу подобатись такому, як він. Багатому, симпатичному, впливовому, за яким могли б натовпи бігати, та Сікора завжди напоготові відбиватися. Ось це схватить її удар, коли дізнається, що я теж отримала золото від її ідеального принца.

   Не знаю, коли я заснула, але останнє, що пам'ятаю, як пухнастий друг муркотів біля мене, заколисуючи мій збуджений від емоцій стан. А прокинулася я через те, що під гуртожитком принців знову реготали та перемовлялися студентки жіночого крила.

   Розплющивши очі, перше, що я помітила, це те, що Монті не було. І в кімнаті я була зовсім одна, навіть кіт зник. Може, все наснилося? Але блискучий золотий значок на моїй формі швидко розвіяв усі надії. А ще на столі були якісь коробки і записка, повернута до мене написом, і говорила.

  "Прочитай мене"

   Зазнавши дуже дивних і хвилюючих емоцій, я швидко підскочила на ноги, мало не впавши. Підійшла до свого письмового столу і побачила таке. Тут стояло три коробки, в яких найбільше знаходилося жіноче взуття. Пристойних розмірів косметичка та кілька коробочок, у яких зазвичай зберігають прикраси. Зовсім розгубившись від здогадів, я швидко розгорнула складену записку вдвічі і почала читати про себе.

    “У зв'язку з тим, що тепер ти офіційно та повноправно вважаєшся золотою претенденткою, і у своєму роді можливою моєю нареченою, то й виглядати маєш відповідно. З цього моменту ти повинна носити взуття на тонкій шпильці, так що три пари туфель тобі вистачить, поки я не повернусь. А також якісна косметика та прикраси. Ти маєш бути на висоті. І якщо збираєшся мені суперечити, то май на увазі, що мої друзі будуть за тобою наглядати. Так що якщо не слухатимешся, то викину зі своєї кімнати і влаштую пекло страшніше, ніж це може зробити Сікора. До зустрічі. Повернуся через кілька днів, будь розумною та гарною дівчинкою, і тоді отримаєш нагороду”.

   Сказати, що я була шокована, це нічого не сказати. У мене навіть щелепа відвисла від таких новин та вимог. Щось я не пригадую, щоб під таким підписувалася, чи щось таке обіцяла. Хоча, якщо заглибитися в нашу недавню розмову, Монті казав, що йому знадобиться моя допомога. Це що ж виходить, принц вирішив скористатися моїм становищем для того, щоб позбавитися Сікори?

   Відклавши убік листа, написаного рівним і ідеальним почерком з легким нахилом управо, почала заглядати у чорні коробки. Я ж дівчина, такі штуки для мене завжди цікаві. Але те, що я побачила, здивувало мене не на жарт. Дане взуття було трьох кольорів, чорне, біле та червоне, на тонкій шпильці і без будь-яких прикрас. Суворо, але зі смаком.

   А косметичка була просто забита різними кремами, помадами, тінями, олівцями і парфумами. Та взагалі практично всім, що потрібно сучасній дівчині, щоб виглядати як принцеса. Ну і прикраси, три коробочки, три набори, ось тільки навіщо вони мені не розумію. Я ж не в бальній сукні ходитиму на заняття, а у звичайній академічній формі, як і всі. Чи буду?

   Оглянула кімнату зляканими очима, раптом тут манекен стоїть із пишною рожевою сукнею, від якої одразу знудить. Але ні, хвала небесам. Так що зітхнула з полегшенням і поспішила в душ, щоб привести себе в порядок, і все ж таки спробувати поснідати раніше за інших.

   Але як тільки повернулася до кімнати, одягла форму і звичні вже балетки, як у двері тихо постукав Незор і, повідомивши, що це він, я дозволила просочитися до мене. Примара відразу ж помітила зміни і була настільки вражена, що навіть почала протирати свої прозорі очі.

 - Але як таке можливе? – здивовано поцікавився він. Але я лише приречено зітхнула і відразу показала йому записку. - Послухай, Сашо, все це серйозно, дуже серйозно.

 - От якби ти тоді не потурбувався про те, щоб срібло опинилося на моїй формі, то нічого б не було. Не знаю, що цьому принцу стукнуло в голову, але подітися тепер мені нема куди, - перебивши його, висловилася я.

 - Ти ж розумієш, що не можеш піти отак? – Незор вказав на моє взуття та повну відсутність косметики на обличчі. Ну, крім зволожуючого крему, ним то я з радістю користувалася.

 - Я знаю, чим усе це закінчиться, і тікати краще у взутті без каблука, - схрестивши руки на грудях, запротестувала я.

 - Олександра! – крикнув привид, від чого я підскочила.

 - Тише ти, чи хочеш, щоб мене спіймали тут?

 - Ти зобов'язана дотримуватися цих правил. Студентки, які мають золото, завжди ходять у взутті на високій шпильці, вони користуються косметикою і підкреслюють свою красу. І якщо ти опиратимешся вимогам, то тебе виганяти звідси. Чи ти забула?

   Ой, матусі, ось це я потрапила. Навіть уявити складно, чим мені обернеться сьогодні все це. Але подітися нікуди, тож я перевзулась у чорні туфлі, в яких, до речі, моя нога почувала себе чудово. Потім нанесла легкий макіяж, що підкреслює, хоча привид вимагав більш яскравий. А з прикрас вибрала лише симпатичні сережки у вигляді троянд, і тонкий ланцюжок із таким самим кулоном. Ну, все, тримайтеся, я йду.