4

   Що це було щойно? Значить, житло мені надали не просто так, а з подальшим зиском? Цей хлопець задумав мною скористатися з якихось таємних справ? У чому йому може знадобитися допомога? Він сильний, багатий, впливовий і може купити собі все. А що я йому можу дати? Невже саме те, про що я одразу й не подумала? Е-е-е ні, я не іграшка і моє тіло не для нього зберігалося, інтим тільки з чоловіком і то після весілля.

   Так, незважаючи на те, що мені зовсім недавно виповнилося двадцять, я все ще незаймана і не збираюся стрибати в ліжко з кожним зустрічним. Мама з дитинства мені читала казки про принців та принцес, от і я виросла з таким поняттям, що належати повинна одному. Може це й безглуздо, але поки що я дотримуюся цього. І не знайшлося жодного чоловіка чи хлопця, які б мене могли спокусити.

   Це ж, як весело будуть у мене справи, коли нічого не знаючи про сексуальну насолоду, мені доведеться спокушати когось із принців. Які, напевно, вже досвіду набралися такого, що навіть один одному можуть позаздрити.

   Ну, я, звичайно, бачила, як моя подруга спокушала місцевих плейбоїв і неодноразово чула, чим закінчувався її день у її кімнаті. Але якось тепер моя впевненість у власних силах трохи приземлилася. Хоча, якого біса я піддаюся впливу якогось там принца? Вони звикли, щоб всі навколо бігали за ними. Роти роззявляли, поглинали кожне сказане ними слово, і робили все, щоб їх ці красені не попросили.

   За кімнату, звичайно, дякую, це краще, ніж нічого в ситуації, що склалася. До того ж він сам винен, що я опинилася в такому становищі. І найкраще, що я можу зробити, дозволити йому думати, що він користується мною. Хоча насправді вигоду з цього маю я.

   У розпорядженні я мала кілька годин, і я повинна хоч якось підготуватися до майбутньої війни. Найголовніше, потрібно вивчити правила та закони цього місця. І нехай всю книгу за раз я не зможу подужати, але подітися було нікуди, на сьогоднішньому дні життя не закінчується. Отже, усівшись зручніше на дивані я почала гортати книгу і читати кожне слово, поглинаючи знання в себе.

   Морана говорила правду, в академії заборонено вбивати, але у досягненні своєї мети всі спроби добрі. Тільки сильна особистість зможе прибрати на своєму шляху всіх конкуренток і досягти бажаного хлопця. Але якою б хитрою чи цілеспрямованою не була студентка, остаточний вибір і рішення залишається саме за принцом.

   Виходить, що якою б крутою і могутньою не була Сікора, якщо Монті не захоче, то вона опиниться у величезній дірі? Вона ж начебто його переслідує і хоче отримати. На обличчі почала з'являтися посмішка. Може, мені вдасться одним ударом вразити одразу дві цілі? При цьому вийти переможцем та помститися за завдані образи?

   Але МонтіКор мені здається огидною людиною, надто зарозумілою і самолюбною. Але, можливо, він підкаже чи допоможе вибрати відповідну мету? А може самій спостерігати за ними збоку? Тому що просити допомоги від такого, як він, це своїми руками підписати собі вирок вічного рабства.

   Ще я вичитала такий пункт, що якщо студентка має гарні навички та знання, до магії, законів та іншого, то відвідувати лекції може за бажанням. Не погана, однак, академія, в якій хочеш навчатися, хочеш спи до обіду, головне бути розумною, сильною і, звичайно, хитрою.

   А ось і те, що мені потрібно. Студентки, які не мають магії, тобто немагічки, як тут нас називають, цілком можуть займатися зіллям і створенням артефактів. Всі знання їм, звичайно, не доступні, але хоч десь можна буде спробувати себе проявити. А ще в мене залишалася одна проблема, це одяг, взуття та інші речі, які мені знадобляться. Не буду ж я ходити тільки у формі чи спортивному костюмі. Але де знайти одяг, якщо грошей немає, щоб його купити?

   Блін, здається, що хочу я того чи ні, але мені доведеться звернутися за допомогою до Монті, який точно вимагатиме від мене щось натомість. Але якщо я повертатиму носом, і не буду іноді прогинатися під інших людей, то моя війна закінчиться не розпочавшись. Я таки залишуся в цій академії, щодня мовчки ковтатиму образи, приниження та знущання. А зрештою можу ще й без кімнати залишитися, якщо мене надумають вигнати.

   У старій шафі почувся шум, і я підскочила на ноги від переляку, спостерігаючи за тим, як мій пухнастий друг виліз звідти. Потягся, подивившись на мене і безтурботно замявкав. Я його покликала до себе і, почухавши животик, пригостила котлеткою, яку принесла. Котик із задоволенням поласував гостинцем. І на знак подяки, скрутився клубочком біля мене. А потім хвилин двадцять просто муркотів, заспокоюючи мої нерви та хвилювання.

   Наближався вечір, сонечко сідало за обрій, і незабаром мала початися вечеря, до якої я могла приготуватися тільки подумки. Цікаво, що зробить Сікора, коли я туди приїду? Знову виверне на мене їжу чи солодкий чай? Або може брудними словами почне обзиватись і вказувати на те, де моє місце? А що, як вони надумають підсипати мені отруту в їжу чи якесь зілля піділлють, від якого в мене на обличчі бородавки полізуть?

   Просто не варто про це забувати, і може, тоді краще приходити раніше за всіх на трапези, і йти до того, як почнуть збиратися інші? Але чи можна це робити? Якщо я просто схожу туди і дізнаюся, чи просто навіть подивлюся, то нічого не станеться через це, правда?

   Але як тільки я піднялася з дивана і, поправивши форму, попрямувала до дверей, як почула, що з того боку хтось піднімався сходами. Ось ніяк не вгамується, що йому ще від мене потрібно? Але тільки-но я підняла руку над ручкою, як завмерла, коли почула голос гостя.

 - Монті, ти там? Кругла попка! - це мабуть був попередній пароль? Тому що після цих слів вона посмикала за ручку. – Чому двері не відчиняються? Я не зійду з місця, доки ти мені не відкриєш. Я знаю, що ти там, - ось це я вляпалася.

   Якщо мене тут побачить хоч одна студентка, то ця новина розлетиться по всій академії. І мені не те, що поїсти в їдальні не дадуть, навіть вийти звідси не дозволять. Навіть зараз можна легко уявити, як натовп претенденток стоїть у коридорі, і виголошують мерзенні гасла в мій бік. Простіше відразу отруїтися або спробувати кудись втекти, ніж чекати цього моменту.