Розділ 31.1

Щойно вікно зачинилося за моєю спиною, чокер обпік шию так сильно, що я мало не втратила рівновагу.

Темрява Каеля рвонулася всередину каменя, обвила горло й застигла там, наче намагалася втримати мене силою. У крові майже прозвучав його холодний, владний та дуже розлючений голос.

Не смій!

Я мимоволі озирнулася. За склом залишилася кімната, тепле світло ламп і недомальований портрет, на якому Каель уперше дивився на світ моїми очима.

Ще було не пізно повернутися і покликати його.

— Айро, — тихо промовила мати. — Нам треба йти.

Я відвернулася від вікна.

— Ти обіцяла дорогою розповісти все.

— І я розповім.

— Тоді сподіваюся, шлях довгий. Бо запитань у мене накопичилося достатньо, щоб замучити ними навіть безсмертного демона.

Мати нічого не відповіла. Вона лише повернулася до вузької галереї, що тягнулася вздовж зовнішньої стіни, і швидко рушила вперед. А я покірно пішла за нею.

Кам’яний виступ був настільки вузьким, що один необережний крок міг завершити мою героїчну спробу врятувати світ. Унизу темніли дахи нижніх крил палацу, ще далі мерехтіли холодні вогні Сомбрії. З цієї висоти місто здавалося спокійним, майже безпечним.

Лише на півдні небо вже починало темніти.

Чорний попіл збирався над куполом важкою смугою, схожою на величезний синець.

Мати дійшла до глухої стіни й притиснула закривавлений палець до невеликого заглиблення між каменями. Її кров миттєво вбралася в поверхню. Пролунав тихий скрегіт, і частина кладки відсунулася, відкриваючи вузький прохід.

— Старі ходи фавориток теж вимагають крові? — запитала я.

— Лише перший замок. Далі вони розпізнають того, кого вже впустили.

Ми ввійшли всередину, і кам’яна плита відразу повернулася на місце, відрізаючи нас від нічного повітря. Прохід був низьким і тісним. У стінах тьмяно світилися старі символи, більшість із яких майже стерлася. Тут пахло пилом, застиглою магією й кров’ю жінок, які користувалися цим шляхом задовго до нас.

Я провела долонею по шорсткому каменю. Чокер знову нагрівся. Тепер жар був слабшим, але не зникав, ніби темрява Каеля шукала шлях крізь стару магію коридору й не могла дістатися до мене.

Мені це не подобалося.

Ще менше подобалося усвідомлення, що я сама відійшла від єдиної істоти, здатної захистити мене від Першого. Але сидіти в кімнаті, поки Каель і Перший вирішували, кому дістанеться моя сила, я теж не могла.

Коридор повів униз. Сходи ставали дедалі крутішими, повітря — холоднішим, а символи на стінах спалахували один за одним, щойно мати проходила повз них. Незабаром до запаху пилу домішався метал і мастило.

Наприкінці проходу чекали важкі двері.

Цього разу мати не використала кров. Вона торкнулася трьох знаків у певній послідовності, й замок розчинився.

За дверима виявився невеликий підземний ангар.

Посеред нього стояв джаггер із чорним корпусом, укріпленими вікнами й знаком Першого на дверцятах. Двигун уже працював. Усередині кабіни виднілися дві постаті в захисних костюмах.

Я зупинилася.

Отже, ось і відповідь на питання, наскільки випадковою була поява матері на моєму балконі.

— Він наказав тобі привести мене?  А ти вирішила трохи змінити формулювання й назвати це вибором?

Мати повільно повернулася.

— Я вирішила дати тобі шанс дістатися епіцентру при свідомості й зі своєю силою.

— Яка щедрість.

— Якби я не прийшла, він забрав би тебе інакше.

— Нехай би спробував.

— Спробував би не він, Айро. — Її голос став твердішим. — Він змусив би Каеля привести тебе.

Я гірко засміялася.

— Тоді ти зовсім не знаєш Каеля.

— Знаю достатньо. Він би не підкорився. Саме тому Перший почав би ламати куполи один за одним, поки твій затьмарений не опинився б перед вибором.

— Каель не став би обирати між мною й людьми, яких ніколи не бачив.

— Саме цього ти й злякалася, чи не так?

І ненавиділа її за те, що вона сказала це вголос.

Мати підійшла ближче.

— Першому потрібна не просто твоя кров. Печатка відчуває волю того, хто її торкається. Якщо тебе притягнуть у кайданах, вона чинитиме опір, а твоя сила може вирватися раніше, ніж він устигне нею скористатися. Тому він хотів, щоб ти прийшла сама.

— Отже, весь мій вибір зводиться до того, щоб добровільно полегшити йому ритуал?

— Ні. Твоя воля може відкрити печатку. Але вона ж може її завершити.

— І ти справді віриш, що Перший дозволить мені обрати правильний варіант?

Мати не відповіла. Я подивилася на готовий джаггер, охоронців усередині й темний тунель, що вів із ангара кудись під місто.