Розділ 26.2

Каель сів поруч, напружений, наче натягнута тятива. Його груди важко здіймалися — мій вивільнений вогонь усе ще вирував у його жилах, знаходячи баланс із демоном. Він дивився на мене своїми чорними очима, чекаючи. Він розумів, що цей вибух не був випадковістю.

Я обхопила себе руками поверх його пальта, намагаючись вгамувати тремтіння. Дивитися на нього було страшно, але брехати я більше не могла. І не хотіла.

— Його посудина... — мій голос зірвався на жалюгідний хрип. Я ковтнула сухе повітря і підняла на Каеля відчайдушний погляд. — Тіло Першого. Це мій батько, Каелю.

Він не здригнувся. Лише його щелепа напружилася, а жовна різко виділилися на вилицях.

— Вона все розповіла мені, — слова лилися з мене рваним, нестримним потоком. — Перший шукає Абсолютне Джерело, щоб розбити бар'єри і повністю злити світи. Я — його спадкоємиця. У мені магія того, хто намагався зупинити розлом світів. Моя мати... вона вірить, що мій батько досі живий усередині цього демона, і віддала себе в рабство, щоб він перестав шукати мене. Але тепер він знає. Ти бачив його очі. Він знає, хто я.

Я замовкла, задихаючись від власних сліз і жаху. Я чекала, що він відсахнеться. Очікувала, що він почне прораховувати політичні ризики, зрозуміє, що я — ходяча мішень, яка принесе безжальну війну в його дім.

Але реакція Каеля зламала всі мої очікування.

Його темрява не відсторонилася — вона вибухнула. У ній не було страху чи сумнівів, у ній була лише хижа власність. Він різко подався вперед, схопив мене за плечі і одним ривком перетягнув на свої коліна. Його обличчя опинилося в міліметрах від мого, і від нього віяло такою рішучістю, що моє серце завмерло.

— Знаєш що, Айро? — прогарчав він, і його голос вібрував від сили демона. — Мені начхати, чия кров тече у твоїх жилах. Мені плювати на Першого і на його божевільні плани.

Його пальці владно заплуталися в моєму волоссі на потилиці, змушуючи дивитися прямо в його бездонні очі.

— Ніхто. І ніщо. Не забере те, що належить мені, — він карбував кожне слово, наче клятву на крові. — Навіть Верховний. Я спалю цей світ і всю Коаліцію разом із ним раніше, ніж віддам тебе йому. Ти зрозуміла?

Я лише судомно кивнула, відчуваючи, як від його слів по тілу розливається гаряча хвиля полегшення. 

Та він не дав мені відповісти. Його губи жорстко і відчайдушно накрили мої. Він цілував мене так, ніби пив моє дихання, а я, намертво вчепившись у його сорочку, відповідала з такою ж дикою, виснажливою спрагою, знаходячи в його темряві свій єдиний порятунок.

Шлях до маєтку зник із моєї пам'яті. Наступне, що я усвідомила — це як двері броньовика відчиняються, і Каель виносить мене на руках. Він ігнорував усіх. Ошелешений Істен завмер на сходах, слуги втискалися в стіни, не сміючи підняти очей, але Другому було байдуже. Він ніс мене широкими коридорами прямо до глухого кута. Туди, де знаходилися його особисті покої. Туди, куди я так боялася потрапити в перший день.

Важкі двері з гуркотом зачинилися за нами. Клацнув замок, відрізаючи нас від усього світу.

Напівтемрява кімнати дихала його силою. Каель повільно опустив мене на підлогу, але не відпустив. Його руки обережно, але невблаганно розправилися із залишками мого пальта і зіпсованої сукні, залишаючи їх лежати на килимі. У його рухах був голод демона, який нарешті отримав свою найбажанішу здобич, але водночас — якась темна, майже релігійна повага до моєї сили.

Його дотики обпалювали, викликаючи по тілу шалений трепет. Уперше в житті я більше не тікала. Я перестала ховатися за колючими фразами і стінами свого страху. Тому сама підняла руки і потягнулася до нього, розстібаючи його кітель, відчуваючи під пальцями гарячу, тверду шкіру.

— Моя, — прошепотів він прямо в мої губи, і в цей момент його демон повністю вийшов на поверхню.

Коли він підхопив мене і опустив на ліжко, фізичний світ навколо нас просто перестав існувати. Наша близькість стала чимось набагато більшим, ніж просто пристрасть. Вона стала магією.

Щойно ми стали одним цілим, біло-золоте полум'я мимовільно вирвалося з моїх грудей, реагуючи на пік насолоди. Але цей вогонь не обпік його. З тіла Каеля піднялася непроглядна темрява, яка густим коконом огорнула мій жар. Вони не боролися. Темрява демона і мій вогонь переплелися в повітрі над нами, танцюючи в ідеальному, неможливому симбіозі.

Я задихалася від сили почуттів, повністю розчиняючись у ньому. А Каель у цей момент зробив щось таке, чого я не могла ні передбачити, ні зрозуміти до кінця.

Я відчула це не як фізичний дотик. Його темрява... вона наче ковзнула під мою шкіру. Там, де мій вогонь усе життя беззахисно бився назовні, привертаючи небезпеку, тепер пульсувала його сила. Вона м'яко огортала мій жар зсередини. Наче живе дихання його демона.

Я не знала тонкощів їхньої магії, але кожною клітинкою відчула, як закривається мій особистий простір. Його тінь накрила мене непробивним куполом. Вічна тривога, яка роками гризла мене, раптом зникла — я вперше відчула себе абсолютно схованою. Ніби відтепер будь-хто, хто спробує відшукати моє полум'я в темряві, натрапить лише на смертоносну стіну Другого.

Це був зв'язок, глибший за будь-які слова чи договори. Здавалось, я добровільно і беззаперечно належала йому. А він належав мені.