Розділ 26.1

Повітря навколо мене гуло, наче розпечене до межі. Я більше не відчувала власного тіла — воно перетворилося на суцільний згусток стародавнього світла, яке століттями спало в моїй крові. Біло-золоте полум'я не обпікало мене, але воно знищувало все, чого торкалося. Мармур тріскався з оглушливим хрускотом, а залишки блідих рослин перетворилися на сірий пил, що кружляв у теплових потоках.

І саме в цей момент важкі двері зали переговорів розчахнулися.

На порозі з'явилися троє правителів. Їхні постаті здавалися темними монолітами на тлі сліпучого сяйва, що виривалося з мене. Я побачила Першого. Його погляд — погляд монстра в тілі мого батька — миттєво вчепився в мене. У його очах спалахнув такий відвертий, хижий голод, що мене паралізувало б від жаху, якби я вже не згорала зсередини. Він знайшов те, що шукав. Він побачив Абсолютне Джерело.

Але між його поглядом і моїм вогнем несподівано виросла інша постать. Каель не став віддавати накази охороні. Він не намагався використати свій телекінез здалеку. Він просто зробив крок прямо в епіцентр мого пекла.

Температура навколо мене мала б спопелити його шкіру, але чорна, щільна аура Другого огорнула його невидимим щитом. Темрява розрізала моє світло, дозволяючи йому підійти впритул. Я задихалася, не в змозі зупинити викид енергії, але Каель не відсахнувся.

Він владно обхопив моє палаюче обличчя обома долонями. Його очі вже не були просто темними — вони перетворилися на бездонну чорноту демона, в якій не залишилося ні краплі людського.

— Досить, — його голос прозвучав тихо, але з такою абсолютною владою, що вібрація цього слова пройшла крізь кожну мою клітинку.

І сталося неможливе. Моя вивільнена магія, яка тепер в своєму чистому прояві мала б спопелити затьмареного зсередини, як отрута, раптом перестала опиратися. Вона не вдарила по ньому захисним механізмом, який був закладений в мені. Я дізналася про нього, бо тепер древня магія шептала мені свої секрети. Вона казала мені що демони це зло, яке я маю випалити.  Але вона визнала його. Сліпуче, неконтрольоване світло бурхливим потоком хлинуло в його темряву, і Каель прийняв його все — до останньої краплі, створюючи ідеальний баланс. Його холод остудив мій жар, заганяючи вогонь назад під шкіру.

Крізь пелену, що спадала з очей, я побачила обличчя матері. Вона стояла за кілька кроків, притиснувши руку до рота. Її крижана маска нарешті тріснула. Вона дивилася на нас із первісним шоком. Ох, вона чудово знала, що поглинання такої сили мало вбити Каеля. Але він стояв непорушно, утримуючи мій погляд, ідеально поєднуючись зі мною на рівні самої суті.

Тишу, що різко впала на оранжерею, розірвав протяжний, знущальний присвист.

— А твій смак до іграшок стає дедалі небезпечнішим, Другий, — ліниво простягнув Кайрос, спираючись плечем на одвірок. У його голосі лунала насмішка, але очі були напруженими.

Перший мовчав. Його аура стала настільки важкою, що карани в коридорі мимоволі опустилися на одне коліно. Він не міг просто підійти і забрати мене — Каель був майже рівним йому за силою, а прямий напад означав би війну і розпад Тріади просто тут і зараз. Але жага в погляді Верховного була красномовнішою за будь-які погрози.

Каель навіть не подивився в їхній бік. Він різко скинув із себе чорне пальто і щільно огорнув ним мої тремтячі плечі, ховаючи мене від їхніх очей.

— Моїй фаворитці потрібен відпочинок, — його тон був холоднішим за лід, але всередині нього вирувала смертоносна готовність вбивати. — Зустріч закінчена.

Він підхопив мене за талію, притискаючи до свого боку так міцно, що це межувало з болем, і повів геть. Я ледве переставляла ноги. Коли ми проходили повз Першого, Каель затулив мене собою, і повітря між ними заіскрило від напруги, здатної рознести Цитадель на друзки. Але ми пройшли.

Тільки коли за нами з глухим гуркотом зачинилися броньовані двері автомобіля, мій адреналін різко впав. Світ перестав здаватися яскравим, звузившись до напівтемного салону. Мене почало трусити. Зуби вибивали дрібний дріб.