Розділ 23.3

Каель зірвав із себе пальто і відкинув його вбік. Його аура стала настільки густою і задушливою, що я мимоволі втиснулася в сидіння.

— Тобі так сподобалося видовище, Айро? — він опинився наді мною миттєво, притискаючи мої руки до спинки сидіння. Його демон був на самій поверхні, хижий і розлючений. — Ти дивилася на неї так, ніби мрієш бути на її місці. Тобі мало мене? Ти жадаєш того, що має вона? Його уваги? Його влади над тобою?

— Каелю, ні... все не так... — я намагалася заговорити, але з очей бризнули сльози розпачу.

— Я бачив твій погляд! — прогарчав він. — Ти хочеш належати Верховному? Хочеш стояти там, як вона?

Він втиснувся в мене всім тілом, не даючи жодного шансу на втечу. Його хватка була болючою, а погляд випалював залишки моєї волі.

— Дивись на мене, пташко, — прошепотів він, і в цьому шепоті було більше загрози, ніж у реві Безкраю. — Я не віддам тебе йому. Ніколи. Я випалю з тебе ці думки. Ти хочеш належати йому? Тоді я покажу тобі, що таке справжня приналежність.

Я не могла сказати йому правду. Не могла вимовити, що та жінка поруч з ним — моя мати, яку я так довго шукала. Його ревність перетворилася на одержимість, і я розуміла — зараз він забере все, щоб довести свою владу.

В голові прослизало безліч запитань. Чому мама там? Чому вона стоїть поруч із тим, кого сама вчила мене ненавидіти? Чому вона вдавала, що ми незнайомі? Це була якась хвора гра заради виживання, чи вона справді викреслила мене зі свого життя заради влади?

Але зараз, затиснута під вагою Каеля, чий демон буквально розривав його зсередини від ревнощів, я ясно усвідомлювала: йому не можна казати правду. Його реакція була надто інтенсивною, надто небезпечною. Якщо Другий дізнається, що мене пов'язує кров із фавориткою Першого, моя єдина перевага перетвориться на смертний вирок. Він використає це. Або Перший використає це проти нього. Це мусить залишитися моєю таємницею.

Каель не дав мені більше часу на роздуми. Його губи обрушилися на мої з жорстокою, безжальною силою. Це не був поцілунок, а таврування своїх володінь. Він кусав мої губи, жадібно і владно вриваючись поцілунком, вимагаючи не просто покори, а повного, беззаперечного стирання будь-яких інших думок. Він хотів випалити з моєї свідомості образ Верховного, довести свою абсолютну владу над кожним моїм подихом.

Звичайна я боролася б. Відштовхувала б його, кричала, захищаючи власні кордони. Але сьогодні мої кордони вже були розбиті вщент тією, кому я довіряла найбільше. Біль від материнської зради пульсував у грудях чорною дірою, і мені було життєво необхідно за щось вчепитися, щоб не зірватися в прірву.

Замість того, щоб опиратися, я подалася йому назустріч.

Я вивільнила долоні і міцно вчепилася в лацкани його піджака, притягуючи Каеля ще ближче. Я відповіла на його жорстокість такою ж відчайдушною, палкою пристрастю. Мої пальці заплуталися в його ідеально вкладеному темному волоссі, а губи відповідали на кожен його хижий рух. Я віддавала йому свій біль, свій страх і свій вогонь.

Моя реакція спрацювала як найкращий доказ. Демон усередині Каеля, який очікував опору і готувався ламати, раптом зіткнувся з моєю добровільною, жадібною віддачею. Він захлинувся цією покірністю. Жорсткість у його рухах почала плавитися, змінюючись на щось глибше, важче і неймовірно вдоволене. Звір заспокоювався, сп'янілий тим, що я сама тягнулася до нього в темряві.

Він повільно відсторонився. Його дихання було рваним, груди важко здіймалися, а очі залишалися суцільною, непроглядною темрявою Безкраю. Він вивчав моє обличчя, наче намагався прочитати найменшу фальш.

Але я не відчувала страху. Лише холодну, випалену рішучість.

Я повільно підняла руку і притиснула долоню до його блідої, ідеально окресленої щоки. Він здригнувся від цього простого, людського жесту, але не відхилився. Дивлячись прямо в його чорні очі, я твердо, карбуючи кожне слово, сказала:

— Я твоя. Я прийняла твою мітку фаворитки. Мені не потрібен Перший.