Розділ 15.1

Наступний день настав зі світанком, хоча який у столиці світанок — просто чорний колір змінився на сірий. Істен вирішив повідомити мені про це у своєму репертуарі: тихо зайшов до кімнати й гучно розчахнув штори, впускаючи всередину світло.

— Що відбува... — я різко піднялася й витріщилася на дворецького, що стояв перед ліжком.

— Господар сказав, що сьогодні розпочнеться навчання, тому треба вставати і приводити себе до ладу.

— Чому це прозвучало як «піднімай свою ліниву д... дупу», — промовила я, приймаючи вертикальне положення.

— Бо так воно і є, — кинув Істен.

— Ти такий милий, — повідомила йому. — Тільки не кажи, що моє навчання доручили тобі.

— На щастя, ні. Господар сам займеться тобою.

Моє серце на мить завмерло. Сам Каель Дарн? Це могло означати лише одне: він має намір особисто переконатися в моїй підготовці. Я ковтнула слину, усвідомлюючи, що попереду на мене чекає нелегкий день, хоча сподівалася, що отримаю перепочинок у спілкуванні із затьмареним. З іншого боку, хто, як не він, найкраще розумівся на етикеті в їхньому суспільстві.

— Гаразд, — зітхнула я, зісковзуючи з ліжка й відчуваючи, як холодна підлога кусає мої босі ноги. — Що мені треба одягнути?

Істен, ніби читаючи мої думки, підійшов до шафи і дістав звідти просту, але елегантну сукню.

— Одягни це. Ти маєш виглядати гідно. Завжди. Ти — фаворитка, — нагадав він, наче після мітки я могла про це забути.

— Ти збираєшся дивитися? — уточнила в дворецького, що застиг статуєю.

— Коли закінчиш, тобі принесуть сніданок. Потім я відведу тебе до господаря.

Істен пирхнув і, не сказавши більше ні слова, покинув кімнату, плавно зачинивши за собою двері. Залишившись сама, я глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїти нерви. Підійшла до умивальника, і холодна вода, якою я хлюпнула собі в обличчя, трохи допомогла прояснити думки. З дзеркала на мене дивилася дівчина, яка за останні дні сильно змінилася.

І збиралася змінюватися далі.

Одягнувшись у запропоновану сукню, я відчула, як м’яка тканина облягає моє тіло, додаючи мені елегантності. Притримуючи сукню, я кілька разів перевірила свій вигляд у дзеркалі. Незвично. Здається, стільки суконь я за все своє життя не носила, як за ці два дні в домі затьмареного. Не встигла я обдумати цей факт, як у двері постукали.

— Увійдіть, — нерішуче дозволила я.

Двері відчинилися, і я побачила двох служниць, що несли тацю з їжею. Вони мовчки увійшли й поставили її на стіл, потім чемно вклонилися й вийшли, не промовивши ані слова.

Бачити, як мені вклоняються, було теж чимось новим. Але, думаю, варто звикати. Я розуміла, що моє перебування в маєтку тепер визначалося статусом, і якщо вірити словам затьмареного, то дуже навіть високим.

Я підійшла до таці й поглянула на сніданок: свіжі фрукти, хліб, булочки, сир, шматочки буженини, гарячий чай і кілька невідомих мені закусок. Попри внутрішнє напруження, я усвідомила, що голодна. Сіла за стіл і почала їсти, намагаючись насолодитися кожним шматочком. Їжа була неймовірно смачною. Не такою, якою я звикла перебиватися за роки свого кочового життя. У цієї їжі був смак багатства, розкоші.

Закінчивши снідати, я встала й підійшла до вікна, дивлячись на сіре небо столиці. Думки про майбутній день крутилися в голові. Чого саме збирається мене вчити Каель Дарн? Етикет, правила поведінки, можливо, щось іще? Які норми закладені в його суспільстві?

Насправді я майже нічого не знала про світ затьмарених, тому здавалося, що пірнаю з головою в море, яке кишить хижими рибами.

Невдовзі двері знову відчинилися, і ввійшов Істен.

— Господар чекає на тебе, — сказав він, жестом показуючи, що мені час іти.

Я пішла слідом за Істеном довгими коридорами маєтку, до яких ще не звикла. Один поворот змінювався іншим, але незабаром я зрозуміла, що ми прямуємо до вітальні. За відчуттями, вона ніби розташовувалася в центрі цієї заплутаної будівлі. Мої кроки луною розливалися в тиші, і кожен рух відгукувався в душі тривогою. Я намагалася триматися впевнено, але всередині все стискалося. Чому я не могла залишатися байдужою перед зустріччю з Каелем Дарном? Що було в ньому такого, що змушувало мене тремтіти?