Розділ 9.2

Ми з демоном рухалися далі, уважно вивчаючи об’єкт нашої зацікавленості.

Погляд зупинився на м’яких губах Айри — трохи припухлих, злегка надкушених у пориві емоцій. Було б цікаво одного дня побачити зблизька, як саме вона це робить. Я відзначив це як один із пунктів, які варто виконати при нагоді.

Далі мою увагу привернула витончена шия. Струнка, вразлива, надто легка для того, щоб хтось сторонній зміг нашкодити. Якщо мої вороги здогадаються, що не можуть забрати цю пташку собі, вони спробують знищити її. Потрібно продумати способи захисту. Ще одна проблема, яку доведеться врахувати.

З нею й справді буде багато клопоту, та вона безперечно того варта.

Погляд ковзнув до ключиць — ніжних, виступаючих, мов символ крихкості, яку вона намагається приховати. Життя навчило Айру битися, та не змогло вбити в ній природне тяжіння до сили. Я лише розкрию те, що вона так старанно приховує, і скеровуватиму цю потребу на себе.

Я продовжив споглядати її природну красу. Очі опустилися нижче — на вигини тіла, ще теплі після ванни. Краплини води збиралися на шкірі, і одна з них завмерла на животі, у поглибленні біля пупка. Несподівано я уявив, як торкнувся б її та стер цю краплинку пальцями. Демон схвально відгукнувся десь у глибині свідомості.

Моя пташка виявилася справді особливим створінням — і не лише через магію, хоч ця частина в ній була неймовірно привабливою.

Коли ж мій погляд опустився ще нижче, я з подивом відзначив деталь, яка чомусь зворушила навіть мене. Відтінок її волосся внищу збігався з кольором вогненної гриви — лише трохи темніший. Несподіване відкриття. Воно розбурхало і мене, і демона.

Хотілося торкнутися, провести пальцями, відчути теплоту її шкіри… та я зупинив себе. Ще не час.

На моє задоволення видовище продовжилося, коли вона потягнулася до мереживного комплекту. Те, що Айра вдягалася, а не роздягалася, зовсім не псувало момент — здавалося, вона акуратно загортає мій подарунок у коштовну обгортку.

Спершу вона взялася за трусики. Чорне мереживо ідеально лягло на її шкіру, напівпрозорі візерунки залишали тонкий натяк на приховане. Потім настала черга бюстгальтера, і завдяки йому її груди злегка піднялися, набуваючи спокусливої форми.

Айра з роздратованим зітханням потягнулася за сукнею. Глибокий темно-смарагдовий колір лише підкреслював яскравість її вогняного волосся. Я не помилився з вибором.

На вечері буде непросто сидіти навпроти неї, знаючи, що бачив хвилину тому. Але думаю, її гострий язичок здатен хоч ненадовго відволікти мене від думок про інше.

Ще одна риса моєї пташки — слова в неї гостріші за клинок. Боюся, у майбутньому це може зіграти з нею злий жарт. Тому я маю намір привчити її до слухняності ще до того, як вона зіткнеться з іншими «затьмареними».

Тим паче, вона сама запропонувала цю маленьку гру… і я все ще не выяснил, задля чого вона готова була поступитися власною впертістю. Має існувати вагома причина — така, заради якої людина здатна пожертвувати принципами.

Я не люблю невідомість. Це не в моїх правилах. Інакше я б ніколи не піднявся до статусу Другого Верховного. Отже, сьогодні за вечерею доведеться здобути максимум інформації — хоч вона й чинитиме спротив.

Завдання ускладнюється тим, що моя сила на неї не діє. Я не можу просто наказати їй викласти всі карти.

За її правду доведеться боротися.

Це ще одна річ, яка розбурхує мого демона. Він любить битви.

Я прикрив очі, відпускаючи тіньову силу, щоб повернути стіні первісний вигляд. Попереду чекали ще кілька питань, перш ніж я спущуся на вечерю. З Айрою поки що займеться Істен — він отримав чіткі вказівки й уже зрозумів, що перед ним не проста смертна з іскрою магії.

Вона дуже особлива.

У моєму Феніксі приховано значно більше, ніж здається. І я обов’язково використаю це, щоб скинути Першого Верховного з п’єдесталу. Затримався він там надто довго.

А в процесі я маю намір насолодитися своєю пташкою, відчути її силу… і привласнити її собі.