•82•

(Ліка)

Я сиділа, дивлячись на Аліну, і відчувала, як серце калатає так сильно, що, здається, його чули всі за столиком.

Мовчання тягнулося, ніби вічність, і я зрозуміла, що якщо не почну зараз — ніхто не почне. Руки тремтіли, але я стиснула склянку сильніше, щоб заспокоїтися. Треба спитати прямо, без обхідних фраз.

— Отже, вибач за таке особисте питання, ти переспала з капітаном «Цербера»? — вимовила я нарешті, намагаючись, щоб голос звучав рівно, хоча всередині все тремтіло від страху відповіді.

Аліна підняла очі, подивилася на мене, потім на Дімку. Її обличчя стало ще блідішим, губи затремтіли, але вона кивнула повільно, ніби це коштувало їй усіх сил.

— Так, переспала, — прошепотіла вона тихо, але чітко, і її слова бахнули мене по голові, бо я чекала саме цього, але все одно не була готова.

Ден стиснув мою руку так міцно, що вона занила, і я відчула, як він напружився поруч зі мною. Він нахилився вперед, його очі звузилися, обличчя стало напруженим, ніби він готувався до удару.

— Вибач, але я з тобою не спав, — сказав він різко, дивлячись прямо на Аліну, і в його голосі була така впевненість, що я відчула полегшення, але водночас і страх, бо все це могло бути брехнею.

Аліна повернулася до нього, її очі розширилися від здивування, брови піднялися, ніби вона побачила привид, і вона нахилилася назад, ніби відштовхувалася від нього.

— А причому тут ти? — спитала вона здивовано, і її голос зламався на останньому слові, ніби вона не розуміла, чому він втручається.

Дімка сидів нерухомо, його обличчя було кам’яним, але очі блищали від гніву, і він повернувся до Аліни, стискаючи кулаки під столом.

— Ну ти ж казала, що зрадила мені з капітаном моєї команди, — сказав він повільно, і в його голосі була така гіркота, що мені стало боляче, бо я бачила, як йому важко вимовляти ці слова.

Аліна моргнула, її обличчя спалахнуло від здивування, і вона подивилася на Дімку, ніби не вірячи своїм вухам, а потім на Дена, ніби тільки зараз впізнала його.

— Ну так, з капітаном, а до чого тут цей? — відповіла вона, вказуючи на Дена, і її голос став вищим від подиву, ніби вона щойно зрозуміла, що щось не так.

Ден хмикнув, його очі спалахнули, і він нахилився вперед, дивлячись на неї прямо, ніби хотів схопитися за ці слова.

— Може, тому що я якраз і є капітан «Цербера»? — сказав він спокійно, але в голосі була напруга, ніби він стримував себе, щоб не кричати.

Аліна завмерла, її обличчя стало білим, як крейда, очі розширилися від шоку, і вона прикрила рот рукою, ніби не вірячи тому, що почула, а її інша рука накрила живіт сильніше.

— Що? Ти? — прошепотіла вона, і її голос затремтів від подиву.

Дімка усміхнувся зверхньо, його очі блиснули, і він відкинувся на стільці, дивлячись на Дена з якимось дивним задоволенням, ніби знайшов підтвердження своїм думкам.

— Ну взагалі-то вже ні, не капітан. — сказав він тихо, але з насмішкою, і в його голосі була така уїдливість, що я відчула, як напруга за столиком зросла ще більше.

Я не витримала, серце калатало, ніби хотіло вирватися, і я підняла руку, намагаючись зупинити їх, бо відчувала, що все це може перерости в скандал.

— Стоп, досить, — сказала я голосно, дивлячись на всіх по черзі, і мій голос захрип від напруги, бо я боялася, що вони зараз почнуть кричати один на одного.

Вони замовкли, дивлячись на мене, і я видихнула, намагаючись заспокоїтися, бо в голові крутилося одне питання, яке не давало спокою.

— А як же тоді? З ким ти тоді переспала, якщо капітан перед тобою, а ти з ним не спала? — спитала я тихо, дивлячись на Аліну, і мій голос зламався на останньому слові, бо я відчувала, що правда нврешті зараз вилізе.

Аліна опустила очі, її обличчя почервоніло, і вона стиснула губи, ніби збиралася з силами, а Дімка нахилився вперед, його очі горіли від нетерпіння, чекаючи відповіді.

Ден сидів нерухомо, його рука стиснула мою сильніше, ніби готувався почути важливий доказ, і я відчула, як напруга в повітрі стала майже відчутною на шкірі.

Ми всі чекали що вона скаже.