•73•

План Стасика знайти Аліну та поговорити з нею особисто неабияк надихнув мене, тому я з величезним апетитом проковтнула ще шматок піци й, запивши усе це діло солодкою водою, нарешті витерла ті ганебні сльози розпачу.

Ніякого розпачу, ніякого відчаю!
Наші не здаються!

— То що, Стасику, шукатимемо цю наречену?

Стасик, явно задоволений тим, що я нарешті перестала рюмсати на всю квартиру, як мале дівчисько, поставив доволі резонне питання:

— Давай почнемо з того, що ти згадаєш, чи спілкується з цією Аліною хтось із твоїх знайомих або їхніх спільних знайомих із Дімою?

Я задумалася.

— Ти знаєш, мабуть, ні. Після розриву з братом вона тупо зникла з радарів. Я її більше ніде не зустрічала — ні на вулиці, ні в магазинах. Слухай, а якщо вона взагалі переїхала кудись в інше місто?

Пусічка невизначено потиснув плечима.

— Це не обов’язково. У крайньому разі, навіть якщо вона переїхала, замість особистої зустрічі організуємо з нею якийсь, наприклад, телефонний відеодзвінок.

Я завмерла.

— Стасику, а якщо вона не захоче спілкуватися зі мною, з нами?

— Таке цілком можливо. Але, зайко, не треба завчасно накручувати себе тим, чого ще не сталося і не факт, що взагалі станеться. Зараз у нас ціль — її знайти. Про інше думатимемо потім.

Я кивнула, погоджуючись, що це слушно, й відкрила інстаграм.

— Ось, дивись — у підписках Діми її точно немає. Я навіть не здивуюся, якщо він узагалі її нафіг усюди заблокував.

Пусічка пирхнув.

— Певно, якби мене зрадили після двох років стосунків, зізнань у коханні та пропозиції одружитися, я б теж заблокував цю людину на х***.

— Оке-е-е-ей, і де ж нам тоді її шукати? — я хруснула пальцями. — Є ідеї?

Мій друг задумався.

— Слухай, Ліко, а ти знаєш її прізвище? Якщо так — пошукаємо її за ім’ям.

— Зараз спробую пригадати, — я потиснула плечима. — Але не факт, що вона взагалі підписана своїм ім’ям. Хіба мало в мережах сторінок, де замість імені стоять смайлики, назви фільмів, імена акторів, якісь слова-чупакабри?

— Принаймні спробуємо, — вперто наполіг Стас.

Я потерла обличчя, згадуючи її прізвище.

— Невпевнена в цьому, але її, здається, звати Аліна Сізова, — а потім хмикнула. — Це якось комічно, що за два роки стосунків із моїм братом я майже нічого про неї не дізналася. Аліна та й Аліна.

А потім наче спробувала виправдатися:

— Ну але вона теж нами не дуже цікавилася. Навіть жодного разу не приїхала на гру Діми. Навіть на нагородження.

Пальці Пусічки люто клацали по телефону, шукаючи сторінку Аліни Сізової.

— Щось поки що такої не видно.

Я з усіх сил напружила мозок, стараючись вичавити з нього ще хоч якусь деталь, яку могла знати про цю дівчину.

— Знаєш, Стасику, мені здається, що вона якось згадувала про те, що викладає зумбу. Це якось може допомогти у пошуках?

Пусічка кивнув, не відводячи погляду від екрана.

— Зараз пошукаю.

Щось він там клацав-клацав, аж поки не розвернув світлий екран у мій бік:

— Дивись, це вона?

Профіль в інстаграмі називався «SIZOVA-ZUMBA» англійськими літерами.

Я придивилася уважніше до аватарки й відчула, як руки трохи запітніли від хвилювання.

Так, без сумніву, це була колишня наречена мого брата — Аліна Сізова.