•69•

(Ден)

Вчора було досить-таки просто пообіцяти собі публічно закликати цього телепня до розмови.

Сьогодні ж, після детальних роздумів, я дійшов висновку, що все ж краще цього не робити публічно, на очах у команди та тренера — зайвий раз підкреслювати конфлікт між нами обома не хотілося.

Це нікому з нас не піде на користь.

Тому я зачекав Діму на вулиці, і щойно він вийшов — одразу ж підійшов до нього.

Обличчя, яке він скривив при вигляді мене, було настільки красномовним, що це навіть важко було передати словами.

— Чого тобі, Саранов?

Я задумався. У мене зараз на кону було все: футбольна команда, авторитет і, найголовніше, — майбутнє з Лікою.

Чи засуджував я її за те, що вона так тряслася за благословення братця? Ні. Я прекрасно її розумів — хіба я можу вимагати від неї такої жертви, як відмова від стосунків із сім’єю? Чи мислив би я на її місці подібним чином — я не знаю.

Тому прямо зараз потрібно було зважувати кожнісіньке слово.

— Дімо, я знаю, що ти думаєш про розмову зі мною. Знаю, що ти думаєш про мене. Але зараз я хотів запропонувати тобі дещо інше.

Діма недобре прищурився:

— Навряд чи це щось, що може мене зацікавити.

Я посміхнувся:

— На твоєму місці я б не був таким упевненим. Сумніваюся, що моя пропозиція буде тобі байдужою.

Секунда. Дві. Він мовчить і вивчає мене непроникним поглядом.

Б****, я вже задумався, чи не сказав чогось зайвого.

Нарешті він каже:

— Що за пропозиція?

І от зараз мені треба наважитися й сказати йому все, що я планував.

Зробив крок назустріч, кожне слово давалося мені з важкістю:

— Якщо ти погодишся обговорити зі мною цю ситуацію з Аліною — я віддам тобі капітанську пов’язку.

Спочатку в його очах — нерозуміння, потім вибухає шок, а потім знову нерозуміння, але вже іншого характеру. Певно, він подумав, що я жартую чи насміхаюся з нього.

Але я був цілком серйозний — заради Ліки я був готовий від неї відмовитися.

— Що ти сказав? Повтори, — холодно попросив Діма.

Він явно не вірив власним вухам. Його руки стиснулися так, що кісточки побіліли, а тіло прийняло напружену позу.

— Що чув. Я віддам тобі капітанську пов’язку, якщо ти вислухаєш мене.