•55•

Холодний, сірий ранок різко повернув мене у свою сувору реальність противним звуком робочого будильника.

Як же важко було його слухати й розуміти, що треба вставати з теплого ліжка й іти працювати туди, де вже не буде тих солодких снів, які снилися мені цієї ночі.

Бо ті сни…

Вони були чимось чарівним і нереальним.

Мені снилося, як ми з Деном валяємося десь на траві, у якомусь безлюдному лісі, самі-самісінькі.

Він знову і знову торкався мене, обіймав, шепотів на вушко ласкаві слова. А я все ніяк не могла цим насититися. Насититися ним самим.

Ех, а зараз у реальності на мене чекає Аня, яка виявилася підступною мавпою, Діма, який стерегтиме мою дівочу честь, наче середньовічний лицар, щоб, не дай небеса, цей поганий і жахливий Ден Саранов не торкнувся його чистої й беззахисної сестри.

Я посміхнулася сама своїм думкам.

Знав би ти, Дімко, що вже пізно пити «Боржомі».

Що твоя сестра вже конкретно так влипла по вуха в цю малину й у жодному разі не хоче, щоб її «рятували» звідти всілякі ревниві, злі брати.

Після швидкого душу я швидко надягла свою форму, зібрала волосся і, легко нафарбувавшись, пішла на свою зміну.

Робила все, як і зазвичай, але скажу чесно: цього разу утримувати себе від того, щоб зловити погляд Дена, було набагато важче, ніж раніше.

Але я змусила себе не дивитися на нього й не палити контору, тому навіть не знала, чи дотримується він тих самих дій, що і я.

Я й не знала, що сумувати за чиїмись доторками — це так емоційно складно.

Скажу чесно, цей робочий день я, можна сказати, вимучила із себе. Хотілося лише одного — підбігти до хлопця й застрибнути на нього з ногами, обійняти обома руками й цілувати, доки не почнуть боліти губи.

Єдине, що хоч трохи мене втішало й змушувало тремтіти всередині від очікування, — це одне невелике повідомлення, яке я отримала в обід.

Звісно ж, від Дена.

Він написав: «О вісімнадцятій тридцять я буду чекати тебе в СПА».

Я думала про це повідомлення весь час: поки розставляла тарілки, поки прибирала зі столів.

Навіть одного разу так задумалася, що випустила з рук тарілку й розбила її.

Добре, що цього ніхто не бачив.