•49•

(Ден)

Надворі сьогодні було досить тепло і приємно.
Чому б не вийти й трохи не розім’ятися на турніках?

Тим паче, що справ у мене зараз не було, і я цілком міг приділити час власному тілу.

Натягнув спортивки, взяв із собою фітнес-резинки і пошкандибав на подвір’я.

Для такої пори року сонце було досить рідкісним явищем, тому хотілося насолодитися моментом. Можливо, після турніків посиджу трохи на терасі.

Напружився, підскочив і вхопився руками за перекладину, підтягуючи тіло вгору.

Раз-два. Раз-два.

Повторював рахунок як мантру, напружуючи тіло й змушуючи його підтягуватися ще і ще.

Я знав, що незабаром, після того як пройде перший біль і напруга, тілом розіллється приємна втома.

Фізичні тренування я використовував як панацею не тільки для тіла, а й для розрядки та перезавантаження мозку.

Так захопився, що не одразу помітив, що більше не перебуваю на самоті.

На лавочці біля турніків сиділа дівчина — офіціантка, яка приїхала разом із Лікою.

Вона закинула ногу на ногу і дивилася на моє тренування, не відриваючи погляду.

В принципі, я до такого звик, але зараз здавалося негарним продовжувати морозитися від її присутності. Вони ж ніби подружки.

Змусив себе натягнути на обличчя ввічливу посмішку і зістрибнув із турніка.

— Що, цікаво?

Вона прикрила рота долонею і засміялася:

— Не знаю, що цікавіше: вправи, які ти робиш, чи візуальний результат твоїх старань.

Гм. Незавуальований комплімент фізичним даним.
Швидко натяг худі на гаряче тіло і вирішив віджартуватися:

— Кілька років безперервних силових тренувань плюс білкова їжа — і матимеш теж досить непоганий результат.

Дівчина встала і покрутилася:

— А хіба зараз я погано виглядаю?

Довелося заперечити:

— Зовсім ні, ти виглядаєш чудово, — а потім усміхнувся. — Однак зараз я не в тому стані, щоб гідно оцінювати жіночі фігури.

Аня з викликом відкинула волосся.

— Це через Ліку, так?

Я кинув на неї невизначений погляд.

— З чого ти взяла?

— Просто знаю, — вона задумливо покрутила волосся пальцем. — Але вона не підходить тобі.

Так, це мені вже не подобається.
Якої собачої лярви ця Аня пхає свого носа в чужі справи?

— Знаєш, Аню, не думаю, що я готовий…

Вона мене перебила:

— Такі, як Ліка, завжди хочуть змінювати таких, як ти. Вона ніколи не захоче прийняти тебе таким, яким ти є. Вона захоче зробити із тебе ручного песика і посадити на короткий ланцюг, адже їй потрібен вірний пес, а не вільний бродяга.

Я відсторонився, але вона встала і підійшла ближче.

— А я б хотіла побачити тебе справжнього. Мені не потрібні серйозні стосунки та вірність. Достатньо один раз гарно провести час. Тому, якщо передумаєш, приходь сьогодні о двадцятій до мене в кімнату, коли Ліки не буде. А поки що…

Вона підійшла ближче, і ще до того, як я встиг зреагувати, схопила мене за худі й уп’ялася поцілунком прямо в губи.

Я майже одразу виштовхнув її від себе, але було пізно.

Почувся якийсь шум, ніби щось упало. Я повернувся і побачив шоковані очі Ліки, які по черзі переводилися з мене на Аню і назад.

Б****! Б****! Б****!

— Ліка!

Вона зробила крок назад.

— Ліко, стривай, усе не так, як виглядає!

Але вона не чула — розвернулася і, зламавши голову, побігла геть, не слухаючи мене.

Я схопив Аню за рукав:

— Якого х** ти твориш?

Не дочекавшись від неї відповіді, розвернувся і пішов услід за Лікою.

Трясця, та куди ж вона могла подітися?
У мене зайняло добряче часу, поки я обшукав кухню, зал, кімнату відпочинку, тренажерку, туалети, але ніде її не було.

Спочатку я думав про її кімнату, але засумнівався, що вона могла піти туди, де будь-якої миті могла б з’явитися Аня.

Та зараз, коли її ніде не було, я подумав, що, можливо, на емоціях помилився, і треба було шукати її саме там.

Швидко подолав сходи і кинувся коридорами. Де ж її кімната?

Здається, на її ключах, які вона кілька разів клала на журнальний столик, було число вісімнадцять.

Дійшов до кінця коридору і побачив потрібні двері.
Зібрався з духом і розчахнув їх.

Мда…
Не знаю, що і сказати…
Б****, це звиздець.

Ліку обіймав наш спортмед.

Причому не просто обіймав — він підняв позаду її футболку, погладжуючи рукою оголену спину, одночасно цілуючи її шию.

Трясця. Бісова білявка!