•40•

Але він не чув моїх мовчазних благань.

Бо, незважаючи ні на що, вже був поруч, а його обличчя з цікавістю дивилося прямо на мене.

— То що, хотіла б, щоб я зник?

Я промовчала, але моє мовчання було таким важким, що його не зміг би підняти навіть бодібілдер.

Ден наблизився до мене й, не витримавши, притулився чолом до мого лоба.

Його грудна клітка здіймалася так сильно й швидко, що по воді розходилися маленькі кола.

Що, що мені зараз робити?

Усе складніше й складніше робити вигляд, що мені по барабану його близька присутність.

— Я знаю, чого ти хочеш, — його губи ковзнули до мого вуха, і він торкнувся його шепотом. — Бо я сам цього хочу.

Я засмучено простогнала:

— Дене, я…

Він притис палець до моїх губ.

— Ні, не кажи зараз нічого. — Вода тихенько плескалася навколо наших тіл, а мене охопило солодке томління від його дотику, від шепоту його голосу. — Будь ласка, давай зробимо вигляд, що ми вперше бачимо одне одного.

Усе було занадто ідеально: лінія його плечей і шиї, гарне, мужнє обличчя, сильні руки, які вже охопили мене за талію й притисли ближче до спинки басейну.

— Я не можу, Дене, ти ж знаєш. І Діма з Аліною…

Низький, хриплуватий голос гаряче зашепотів мені, стискаючи сильніше:

— Ліка, забудь про це зараз. Уяви, що ми — ти і я — зараз зовсім інші люди. Немає Діми, немає Аліни, Ліки, Дена. Просто ти і я.

Пальці прокреслили доріжку вздовж моєї руки до самого плеча й ковзнули за потилицю, заплутуючись у мокрому волоссі.

Моє дихання стало важким і уривчастим, а десь біля сонячного сплетіння скрутився тугий клубок.
Несміливо простягнула руку й поклала долоню на його тугий, пружний торс.

Це було для мене дивовижно нове й незнайоме відчуття.

Відчувати його під своєю рукою було так, ніби отримати частинку бажаної дози забороненого плоду.

Він прикрив очі, і рваний подих вирвався з його грудей.

Я поглянула на прикриті очі Дена, на його стиснуті щелепи, і несподівано мене накрило розуміння, яка помилка щойно ледь не сталася через мою легковажність.

Я відштовхнула його.

— Дене, ні, я не можу. Вибач.