•30•

Ольга Миколаївна люб’язно посміхнулася:

— Ліко, та чого ти така перелякана? Я взагалі не збиралася тебе сварити за ту вилиту каву. В нас подібних ситуацій, знаєш, скільки було за весь час існування кав’ярні?

Я насмілилася підняти голову:

— Справді?

Власниця засміялася:

— Ну звісно! В нас навіть є така традиція в колективі — шукати всі ці невдачі по камерах і раз на місяць збиратися зі смаколиками та дивитися це як фільм. Знаєш, скільки тут було перевернутих кав, імбирних чаїв, які ми робимо у півлітрових чашках, коктейлів, морозива тощо? Знаєш, скільки було скандалів? Це життя.

Мої руки нарешті перестали теребити краї фартуха, і я заспокоїлася.

Не така я вже незграба, якщо не тільки в мене були випадки з пролитою на клієнта кавою!
Усвідомлення того, що не така я вже унікальна дівчина-халепа на цьому білому світі, змусило мене повеселішати.

Я спитала:

— Але ж ви мене для чогось покликали. Я думала, будете сварити.

Обличчя Ольги Миколаївни посерйознішало, і вона повернулася до екрана ноутбука, щось відкриваючи на ньому.

— Я, Ліко, спостерігаю за тобою ці три дні, і мені дуже подобається, як ти працюєш. Я помітила, як швидко ти повністю вивчила всі позиції в меню, як швидко обслуговуєш столики, знаходиш до кожного клієнта свій підхід, завжди ввічлива й посміхаєшся, — вона закинула ногу на ногу. — І ще й до того ж встигаєш іноді допомогти баристі з маркуванням десертів.

Я знову почервоніла, але тепер уже від задоволення. Мені було приємно, що керівництво помітило моє старання й оцінило його.

Власниця ж продовжувала:

— Ліко, хочу запропонувати тобі поїхати у невеличке відрядження.

— Відрядження?

Вона ствердно кивнула:

— Так. Дивись, один важливий клієнт замовив наші послуги на тиждень. Тобто я маю зібрати кількох кухарів і кількох офіціантів та відправити їх у пансіонат за місто працювати на виїзді, бо там не вистачає власного персоналу, зараз не сезон.

— Але ж я тільки закінчила стажування і ще толком нічого не вмію й не знаю.

Жінка легковажно махнула рукою:

— Не треба ніяких особливих знань — достатньо тих, що ти вже маєш. Головне — працьовитість. Ксюшу я зараз не можу відпустити, бо вона може заміняти баристу, а Ліза не може, бо в неї на вихідних у місті зараз друга робота, тому питаю в тебе. Так, доведеться попахати, але оплата гідна, і СПА в пансіонаті — за рахунок кав’ярні.

Я задумалася.

Поїхати на тиждень у незнайоме місце, відпочити від Саранова й загазованого міського повітря?

Можливо, в тому пансіонаті дозволяють працівникам іноді поплавати в басейні, плюс халявне СПА і додаткові гроші.

Звісно, б*****, так!

Я зібрано подивилася на Ольгу Миколаївну:

— Коли я маю бути готова?

— Завтра о сьомій ранку маєш бути тут, якщо згодна. Вас відвезе автобус.