•18•

Ми зайшли в «Вельвет», і нас одразу накрив коктейль приглушеного світла й музичного басу.

Пусічка повів мене до нашого улюбленого столика в кутку — досить затишне місце, і ніхто повз не шастає.

Офіціантка принесла нам якісь сині коктейлі, які замовив Стас, і ми чокнулися, зробивши по ковтку, після чого він одразу перейшов до справи.

— Ну, зайко, — почав він, відкинувшись на спинку диванчика й оглядаючи мене з ніг до голови. — Ти сьогодні така рокова, розгнівана красуня, ніби хочеш когось убити. Розказуй. Що там було з тим Сарановим після публікації відео? Бо в інтернеті був повний треш: хтось писав, що він ледь не вилетів з команди, хтось — що ти йому публічно дала по морді, а хтось узагалі стверджує, що ви тепер пара. Яка з цих версій найближча до правди?

Я зробила великий ковток, відчула, як холодний коктейль обпік горло, і видихнула.

— Жодна, Стасику, бо правда гірша.

Пусічка підняв брову, чекаючи.

Я поставила склянку й подивилася йому просто в очі.

— Виявилося, що цей козел переспав з Аліною, нареченою мого брата, того вечора, коли вона пішла з подружками в клуб. Діма їй уже зробив пропозицію, і вони планували весілля, а Саранов… просто взяв і вкрав її в нього, ще й на одну ніч — розважитися.

Пусічка поставив склянку на стіл.

— Серйозно? Капець. Неприємний перець цей капітан.

— Абсолютно. Діма розповів мені про це сьогодні ввечері. І я… я сиділа й думала, що ладна просто зараз поїхати до нього і видряпати його нахабні очі!

Він мовчав кілька секунд.

— Зайко, це гидка історія. Я співчуваю тобі.

Я тільки кивнула, а Пусічка цокнув язиком:

— Слухай. Сьогодні ми не про нього. Сьогодні ми про нас. Про коктейлі, про музику, про життя, добре? Звісно, якщо ти хочеш, я завжди готовий обговорити з тобою все що завгодно, але мені здається, що тобі варто відволіктися від думок про того йолопа.

Я змусила себе усміхнутися — він правий.

— Добре. Давай замовимо ще по одній і підемо танцювати. Хочу відволіктися і потрусити булочками.

Він уже піднімав руку, щоб покликати офіціантку, коли раптом його очі звузилися. Він нахилився ближче до мене, голос став шепотом:

— Ліко, тільки не обертайся зараз, добре?

Я завмерла.

— Чому?

Він ковзнув поглядом повз моє плече, потім назад до мене і зашепотів:

— Бо через два столики збоку від тебе сидить Саранов і дивиться прямо на нас.

Серце чомусь тьохнуло так сильно, що я відчула його в горлі.

Я не обернулася, але все тіло напружилося, ніби хтось пропустив струм.

— Він один? — прошепотіла я, не рухаючи губами.

— Ні, сидить з якоюсь дівкою, спиною до стіни, п’є віскі й не відводить від тебе очей.

Я повільно, дуже повільно взяла склянку й зробила ковток — ніби нічого не сталося, але мої пальці затремтіли.