•9•

— Це не твоя справа, придурку!

— Це моя сестра, — голос Діми був рівний, але в ньому бриніла сталь. — І якщо ти зараз же не відійдеш від неї на три метри, я тобі гарантую — ти вийдеш звідси з переломами.

Ден повільно повернув голову до нього. Між ними зависла важка тиша.

— І чому я не здивований, що вона виявилася твоєю сестрою? Дебільна сімейка! Ти що, захотів проблем? Ти знаєш, що вона зробила?!

— Я зараз виб’ю тобі зуби за те, що ти її схопив. Я не жартую, відійди!

Саранов подивився на мене ще раз — довго, оцінювально. Потім відступив на крок і наблизився до Діми, який уже став у стійку.

Хлопці з команди занервували:

— Заспокойтеся! Вам тренер уже робив останнє зауваження. Ви що, хочете дискваліфікації обидва?

Діма зашипів:

— Не лізьте!

Саранов розтиснув кулаки.

— Не тут, — сказав він тихо й погрозливо. — Поки що гальмуй. Але це не кінець, п****, запам’ятай.

Він розвернувся до мене й додав:

— І ти теж!

І пішов коридором геть, не озираючись.

Діма підійшов, глянув на мене зверху вниз. Обличчя все ще зле, але вже не на нього.

— Ти що тут робиш, Ліко? Що ти вже наробила?

Я тільки зітхнула й притулилася лобом до його плеча. Сил говорити вже не було.

— Я хотіла все виправити, — ледь не заплакала я, бо від учорашньої зухвалості не лишилося й сліду.

Він важко видихнув:

— Кажи вже. Що від тебе хотів цей ідіот?

Я зібралася з духом:

— Дімко, це я розіслала той монтаж із Деном.

Очі брата округлилися. Ні, не так. Спочатку він завис, а тоді очі почали повільно округлятися.

— У сенсі, Ліко? Як це — ти розіслала?

Я схлипнула:

— Він приставав до мене, і я дала йому номер Стасика. А тоді ми розвели його на те відео й змонтували. Я хотіла лише трохи налякати його і поржати з нього, чесно! Але випадково не туди натиснула — і відео потрапило в мережу. Воно завірусилося швидше, ніж я встигла все видалити.

Дімка присвиснув:

— Ну ти даєш… мда… це звиздець.

А потім до нього дійшло:

— Він приставав до тебе?

Я зізналася:

— Ну, не прям сильно. Але ж ти знаєш, який він бабій. Я хотіла його трохи провчити. У моїх планах не було робити йому такі проблеми, чесно!

Брат перестав мене обіймати й подивився в очі:

— Я зрозумів тебе, заноза мала. Утім, це вже неважливо. Ти не знаєш, але з цим придурком у мене вже давно конфлікт, я ненавиджу його. Нам тренер обіцяв проблеми, якщо ми ще раз зчепимося чи влаштуємо бійку.

Він узяв мене за руку:

— Я не дам йому тебе образити. Якщо приходитимеш сюди, то тільки зі мною і триматимешся біля мене, зрозуміла?

Я кивнула.

— А від Дена тримайся подалі. Щоб я не бачив тебе поряд із ним на відстані гарматного пострілу, втямила?

Коли я ще раз кивнула, він додав:

— Пішли додому, заноза.