•3•

Пусічка — це Стасик, мій найкращий друг.

Він у мене був вихований з дитинства жіночим колективом, мамою та бабусею, тому наша дружба додатково підкріплювалася величезною купою спільних тем та інтересів.

Ми зі Стасиком розвалилися на дивані в його квартирі, хрумкаючи сухариками.

На екрані блимали події, і ми дивилися фільм, періодично перекидуючись ржачними коментами щодо мого факапу із капітаном "Цербера", як раптом Стасику на телефон прийшло сповіщення.

Він уже хотів увімкнути беззвучний режим, як помітив, що повідомлення прийшло в телеграмі від невідомого номера.

— Капець! Ліко, здається, це твій перець написав.

І, ледь стримуючи ржач, прочитав:

— «Привіт, крихітко. Ще не забула про нашу випадкову зустріч?»

Я ледь не вдавилася сухариками і, кинувши пачку на диван, схопилася за телефон:

— Стасику, це точно він!

Пусічка скосив очі на аватарку:

— Слухай, а він красунчик. Ти точно хочеш його відшити ще й таким чином?

Мої брови саркастично злетіли вгору.

— Можеш не сумніватися! Такого бабія, як Ден Саранов, ще пошукати треба. Весь тікток обговорює його походеньки з черговою тілогрійкою.

Стасик реготнув:

— Жорстока ти дівчина, Ліко. Не хотів би перейти тобі дорогу.

Я схилилася над телефоном, чекаючи на Стасика, і накарябала відповідь:

«Звісно, не забула. Таке з пам’яті швидко не зітреш».

Пусічка штовхнув мене в бік:

— Спитай, як у нього справи, і напиши комплімент.

— Ні, це буде підозріло! До того ж, — я з хрускотом розгризла сухарик, — я не маю бажання писати дифірамби цьому нахабі.

Раптом Стасик видер телефон з моїх рук і, попри голосне обурення, почав щось строчити:

— Так-с, напишемо: «Як твої справи? У тебе класні кубики».

Я зітхнула і закотила очі:

— Це вже точно було зайве!

Але Стасик був категорично зі мною не згоден.

— Нічого не зайве! Чоловіки взагалі падкі на компліменти. А такі самозакохані, як цей, — так сто відсотків. Тим паче нам усе одно треба якось звести розмову до потрібної нам теми.

Я потисла плечима.

— Ну якщо це потрібно для справи, то ладно. Але тільки без перебору!

Телефон дзенькнув і моргнув екраном.

Я зазирнула в переписку і гнівно вибухнула:.

— Який засранець! А чи не піти б йому в дупу?!

Стас нетерпляче підсунувся до мене і зазирнув очима в екран:

— Що там? Не тягни!

Я процідила крізь зуби текст повідомлення:

— «Дякую, кицю. Слухай, а тобі не здається, що це якось нечесно? Ти бачила мене без футболки, а я тебе ще ні. Може, виправимо це якось? ;)»