Глава 32

У небі з'являються темні постаті, котрі збільшуються з кожною секундою. Дракони відгукнулися на клич, проте їх надто багато. Вони приземляються на площі, здіймаючи куряву у повітря. Натовп відсахується, люди з криками притискаються до стін будівель. Важкі крила б’ють по повітрю, наче гігантські віяла, а бруківка здригається під вагою десятків пазуристих лап. Це не те впорядковане дійство, на яке розраховувала Веста, а справжній хаос. Неприв’язаних драконів неможливо контролювати. Сьогодні вони надто агресивні. Невдоволено розмахують хвостами, голосно ревуть та загрозливо тріпочуть крилами. Навіть Рубінчик насторожився біля моїх ніг.

Ліліана перша долає страх. Поки Беатріс стоїть нерухомо, молодша сестра боязко йде вперед. Вона обходить драконів, наче точно знає, куди потрібно йти. Я підозрюю, що вона відчуває поклик свого дракона. Сестричка зупиняється біля яскраво зеленого дракона. Він великий, проте не гігант. Дракон опускає голову та принюхується. Здається, між ними виникає зв’язок.

Беатріс продовжує стояти у центрі. Її маленька фігурка зовсім крихітна поруч із величезним чорним ящером, який приземлився до неї ближче за всіх. Його очі горять первісним голодом, а з ніздрів вириваються цівки їдкого диму. Я впізнаю цього дракона. Це той самий чорний дракон, який ледь мене не спопелив.

— Прив’язуй його, Беатріс! — Веста верещить з балкона, перекрикуючи натовп. — Він великий і сильний, саме такий, який нам потрібний.

Сестра дивиться на дракона, потім на мене, і в її погляді я бачу смертельний жах. Чорний дракон принюхується, раптово роззявляє пащу, але замість того, щоб схилити голову для прийняття зв’язку, він видає вогняний стовп прямо в дівчинку.

— Ні! — мій крик розриває легені.

Рубінчик розмахує крилами та стрибає на площу. Я піднімаюся з місця та пориваюся рушити за ним, але на своїй талії відчуваю міцні долоні Ксандера. Він охоплює мене руками та не дозволяє рушити й кроку.

— Авітель, не втручайся. Ти вже не допоможеш. Дракони тебе затопчуть.

 Біль випалює серце, а сльози ллються з очей нестримним потоком. Рубінчик швидко збільшується у розмірах, миттєво виростає, і стає найбільшим драконом, якого я коли-небудь бачила. Лапи з короткими кігтиками перетворюються на масивні опори з пазурами завдовжки з кинджал. Він з лютим ревінням кидається в епіцентр полум’я. Його червоні крила розгортаються над Беатріс, наче щит, приймаючи на себе всю нищівну силу вогню. Я боюся, що його спалять, проте вперше чую у своїй голові голос дракона:

— “Не хвилюйся, вогонь не зашкодить тому, хто народився у полум’ї”.

Я застигаю на місці і не розумію, що відбувається. Мій дракончик став дракониськом, справжнім гігантом і нарешті у нас встановився ментальний зв’язок. Як дракончик, який сидів на моєму плечі, за мить перетворився на велетня? Чорний дракон люто фиркає та припиняє обпалювати вогнем. Беатріс захована під крилами Рубінчика і невідомо у якому вона стані.

— Беатріс! — голос Вести, наче лезо, розрізає тишу. Вона переводить на мене гнівний погляд. — Ти це все спланувала. Ви бачили? Звір Авітель напав на спадкоємицю та спровокував інших драконів. Це замах на королівську кров! Схопіть зрадницю, і відведіть у темницю, — Веста вказує на мене пальцем і варта наближається до мене.

Мій світ миттєво розсипається на друзки. Руки Ксандера, які щойно дарували відчуття безпеки, розмикаються на моїй талії.  Нортостон рішуче витягає меч і я не розумію він мене захищатиме, чи виконає наказ королеви?

Буду дуже вдячна, якщо натиснете на серденько біля книги та підпишетеся на мою сторінку!