Глава 27

Він простягає мені білу стрічку, якою я зав’язала свою косу. Мені хочеться розсміятися йому в обличчя. Він прийшов повернути мені дрібничку, поки сам допомагає Весті відібрати в мене корону. Тягнуся до стрічки і мої пальці торкаються його долонь. У голові знову спалахує видіння. 

Цього разу моя спальня залита м’яким сяйвом свічок. Я розслаблена, з розкиданим по шовкових подушках волоссям. Над мною зависає Ксандер. Його одяг валяється десь на підлозі, плечі оголені, а погляд тоне у ніжності, з якою він дивиться на мене. Його руки пестять мою шкіру так, ніби я найкрихкіший скарб у його житті. Відчуваю жар його шкіри, чую прискорене дихання біля свого вуха, і в цьому видінні я щаслива.

— Скажи, що ти моя, а не його, — він шепоче та заціловує моє обличчя. 

Видіння зникає і я висмикую руку, мов від розпеченого вугілля. Ні, ні, ні! Цього не може бути! Я не цілуватимусь з Ксандером ні за який престол і ніколи не стану його. Він зрадник, котрий лише маніпулює моїми почуттями. Я здригаюся, дихання перехоплює, а шкіра все ще горить від примарних дотиків. Опускаю голову й сподіваюся він не помітив моє заціпеніння під час видіння.

— Залиш собі цю стрічку, Ксандере, — я роблю крок назад. — Нехай вона нагадує тобі про ту, кого ти повернув у клітку.

Він напружується і я зачиняю двері. Ніяк не можу вгамувати емоції, котрі вирують у мені. Я і Ксандер! Нечувано! Звісно, він запаморочливо цілується, але не варто відкривати своє серце зраднику. Мабуть, це моє перше видіння, котре ніколи не здійсниться. Ніч минає у тривозі. Вранці мене одягають у весільну сукню й всі готуються до церемонії. Я знервована йду коридорами. Не вірю, що й справді вийду заміж за Глозеля. Заходжу до зали і помічаю, що Веста чимось стурбована. Я роблю реверанс.

— Доброго ранку, Ваша Величносте!

— Доброго ранку, Авітель. Глозель затримується. Він мав би прибути ще вночі. Проте не хвилюйся, пошуковий загін вирушив йому назустріч.

Власне, я й не хвилююся за Глозеля. Поправляю сукню та намагаюся бути милою з мачухою, яка одягає на мене кайдани шлюбу:

— Як батькові?

— Вночі прийшов до тями, але ненадовго. Зараз він спить. Можливо Всевишній змилується над нами і не відійде у загробний світ.

У цей момент Веста здається щирою. Їй і справді не вигідна смерть батька. Фрейліни готують останні штрихи до церемонії, і панують вдавані веселощі. Дівчата, наче зграйка яскравих пташок, щебечуть про фасон моєї сукні та про те, яким гідним нареченим є Глозель.

Я стою нерухомо, поки вони шпильками закріплюють важку фату. Кожен їхній смішок  як удар молота по моїх натянутих нервах. Клятий Ксандер! Вчора не дозволив мені втекти. Я вимагатиму особисту розмову з Глозелем перед церемонією. Потрібно чітко обговорити межі, які йому не слід порушувати.

Веста сидить у кріслі біля вікна, п’є вино з кришталевого келиха. Вона має вигляд тріумфатора. Її погляд час від часу зупиняється на мені, і в ньому немає ні краплі співчуття.

— Не супся, Авітель, — ліниво кидає вона. — Глозель уже в повітрі. Скоро його дракон приземлиться на площі, і почнеться церемонія вінчання.

Від її слів гіркота підходить до горла. Минає година, а потім друга. Сонце піднімається вище, щебетання фрейлін стає тихішим, вони все частіше зиркають на вікна. Веста вже не п’є вино, а нервово стукає пальцями по підлокітнику крісла. З гуркотом відчиняються двері зали. На порозі з’являється гвардієць пошукового загону. Він вклоняється королеві. 

— Ваша Величносте, загони повернулися. Глозеля ніде немає.

Зал тоне у тиші. Я напружуюся, тамую подих і розумію, що зараз вирішується моя доля. Веста підвищує голос:

— Що означає ніде немає? 

— Глозель вилетів із прикордонного замку ще вчора, його бачили в небі над лісом Тіней, але до палацу він не долетів. Ми прочесали весь маршрут, проте не знайшли ні вершника, ні дракона. Він наче зник у повітрі, — гвардієць винувато опускає голову.

Фрейліни ахкають, дехто закриває рот долонями. Всередині мене спалахує сподівання. Глозель зник! Весілля не може відбутися без нареченого. Я не вдаю смуток, а навпаки радію. Не бажаю Глозелю зла, але й заміж за нього не хочу. 

— Що ви за пошуковий загін, якщо навіть не можете знайти великого дракона? — очі королеви палають люттю. — Знайдіть його. Підніміть всіх драконів, спаліть ліс, якщо знадобиться, але привезіть мені нареченого. Ритуал має відбутися сьогодні!